Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10269/24
25.08.2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2024 року за №12024100000000536 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білилівка, Ружинського району, Житомирської області, громадянина України, вдівця, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив :
28.04.2024 року, приблизно о 16 год. 27 хв., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. І. Виговського, зі сторони вул. Північно-Сирецької у напрямку пл. Марченко, що у м. Києві, в лівій (другій) смузі при наявності двох смуг для руху в попутному та двох смуг для руху в зустрічному напрямках руху. Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1., розташованого поблизу будинку № 1/2 по вул. І. Виговського у м. Києві, зі швидкістю 73.80 км/год +/- 2.95 км/год, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 50 км/год.
У цей час по вказаному нерегульованому пішохідному переході справа наліво по ходу руху автомобіля "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 рухався пішохід ОСОБА_10 .
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.4, підпункт «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
- п. 12.9 Водієві забороняється :
- підпункт «б»: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_3 виявились у тому, що він, керуючи автомобілем "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. І. Вигівського, зі сторони вул. Північно-Сирецької у напрямку пл. Марченко, зі швидкістю щонайменше 70,85 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_10 не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1, які інформували його про наявність цього переходу, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_10 , внаслідок чого поблизу будинку №1/2 по вул. І. Виговського у м. Києві скоїв наїзд на останнього.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 21 год. 00 хв., від спричинених тілесних ушкоджень помер під час лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: ознаки оперативного втручання на шиї (проведення операції - дилятаційна трахеотомія - 30.04.2024); ознаки оперативного втручання на голові (проведення ПХО ран голови - 28.04.2024); дві забійні рани на голові (в стадії загоєння); переломи (в стадії загоєння) 4,6 ребер зліва між середньо-ключичною лінією та передньою паховою лінією зліва; лінійний перелом (в стадії загоєння) верхньої ості лівої лопатки; КТ-ознаки забою лівої легені; двобічна серозно-гнійна пневмонія з абсцедуванням; двобічний фібринозно-гнійний плеврит; фокуси некротичного нефрозу. Ушкодження, комплекс яких сформував поєднану травму грудей та кістки (лівої лопатки) плечового поясу з переломами ребер, лівої лопатки, яка в подальшому ускладнилися захворюванням - двобічною серозно-гнійною посттравматичною плевропневмонією з абсцедуванням, з розвитком легенево-серцевої недостатності, яка являється безпосередньою причиною смерті потерпілого, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_10 настала від двобічної серозно-гнійної посттравматичної плевропневмонії з абсцедуванням, з подальшим розвитком легенево-серцевої недостатності, на що вказують: ущільнення та безповітряність легеневої тканини усіх часток обох легенів; нерівномірне кровонаповнення легеневої тканини, тьмяність, сірувато-коричнювате забарвлення, місцями з жовтуватим відтінком легеневої тканини, а також змазаність легеневого малюнку усіх часток; наявність в товщі легеневої тканини усіх часток лівої легені порожнин, які заповнені зеленувато-сірим в?язким гноєм; наявність в альвеолах та бронхах серозного ексудату з лейкоцитами, місцями з руйнуванням міжальвеолярних перетинок; двобічний фібринозно-гнійний плеврит; дані медичної документації (підвищення температури тіла до 37-37,6 град. Цельсію, ознаки дихальної та серцевої недостатності, виражений лейкоцитоз в показниках аналізів крові); набряк неуражених ділянок легеневої тканини; переповнення правих камер серця чималими змішаними згортками крові; набряк головного мозку. Між тілесними ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_10 та настанням його смерті наявний прямий причино-наслідковий зв?язок.
Порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.4, підпункт «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
Своїми діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що 28.04.2024 року, у вечірній час, керуючи автомобілем "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. І. Виговського, у м. Києві, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, по якому переходив проїзну частину дороги пішохід ОСОБА_10 , якого не побачив. Почав гальмувати, але вже нічого не міг зробити. Зазначив, що у момент зіткнення надворі вже був захід сонця, а за будинком, де переходив дорогу ОСОБА_10 , було вже темно, через що він не зміг вчасно побачити пішохода, зачепив його дзеркалом. Дуже жалкує, що так сталося, ніколи не потрапляв в ДТП. Зазначив, що після зіткнення одразу зупинився і весь час до приїзду працівників поліції та швидкої залишався на місці події.
Просив врахувати, що щиро шкодує про вчинене, не бажав настання наслідків, ніколи раніше не притягувався до відповідальності за порушення ПДР, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував, також є пенсіонером, додаткових доходів, окрім пенсії, не має, три року тому переніс операцію на серці, хворіє.
Цивільний позов визнав частково, зазначив, що відшкодував матеріальну шкоду у повному обсязі на суму 73 279 грн., щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначив, що готовий поступово компенсувати частково на суму 40 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що матеріальна шкода на суму 73 279 грн. йому відшкодована в повному обсязі, тому просить задовольнити позов в частині моральної шкоди на суму 1 453 000 грн.
При призначенні міри покарання ОСОБА_3 просив призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням цивільного позову, даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).
При визначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вдівець, є особою похилого віку, має ряд захворювань, його особисте ставлення до вчиненого діяння, про яке дуже жалкує, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, визнання позову в частині моральної шкоди частково.
З огляду на те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, посягає на публічні правовідносини, які регулюють безпеку дорожнього руху і охороняє учасників від протиправних посягань, і його додатковим обов'язковим об'єктом є життя людини, суд враховуючи практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 165/2070/17, провадження № 51-484км19), виходить із того, що думка потерпілого щодо обрання заходу кримінально-правового характеру не є вирішальною, натомість позиція щодо покарання має бути оцінена судом у сукупності з усіма обставинами провадження.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд враховує наслідки від скоєння кримінального правопорушення, зокрема смерть пішохода.
З огляну на викладене, з урахуванням тяжкості вчиненого, конкретних обставин справи, з огляду на особу винного, приймаючи до уваги відношення останнього до вчиненого, наявності по справі обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, стан здоров'я обвинуваченого та його вік -74 роки, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 може довести своє виправлення без реального відбування покарання і тому вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку, та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Суд переконаний, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо заявлених потерпілим ОСОБА_8 позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду 73 279 грн. та моральну шкоду в сумі 1 453 000 грн.
Згідно матеріалів судового розгляду потерпілий ОСОБА_11 зазначив про відшкодування обвинуваченим на його користь матеріальної шкоди на суму 73 279 грн., тому у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим ОСОБА_3 вказаної шкоди, суд залишає цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог морального характеру позивач посилається на те, що ОСОБА_12 являвся його вітчимом, мати померла 6-7 років тому назад. Вказує, що загиблий був для нього як батько, смерть якого була для нього дуже тяжкою втратою. Усі питання стосовно лікування, поховання, тощо вирішував саме він. Щодо моральної шкоди вказує, що втрата близької людини, яку вже ніхто не замінить, заподіяло йому значних моральних страждань, втрату душевного спокою, порушення нормального звичайного життя, додаткових зусиль, пов'язаних із вирішенням додаткових проблем, пов'язаних із смертю близької людини. Моральну шкоду потерпілий ОСОБА_8 оцінює в 1 453 000 грн.
Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим позову, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням іншим обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Обов'язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння і її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, наведені вище обставини смерті ОСОБА_10 закономірно породжували підстави для моральних страждань у потерпілого ОСОБА_8 , які, крім іншого, полягали в повній безпорадності і неможливості повернути життя вітчима, а також у негативному впливі на його здоров'я.
Проте суд звертає увагу, що у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний завданій моральній шкоді.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення.
На підставі викладеного, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_8 підлягають задоволенню частково на суму 300 000 грн.
Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено судом, розмір витрат на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судових експертиз складають 10 601 грн. 92 коп. : № СЕ-19/111-24/26242-ІТ від 22.05.2024 року в сумі 3 786 грн. 40 коп., № СЕ-19/111-24/27292-ФП від 08.07.2024 року в сумі 3 786 грн. 40 коп., № СЕ-19/111-24/40127-ІТ від 22.07.2024 року в сумі 3 029 грн. 12 коп.
Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначених експертиз в сумі 10 601 грн. 92 коп.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Накладений за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2024 року арешт на автомобіль марки "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, сірого кольору - скасувати.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. 00 коп. (триста тисяч грн. 00 коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Речовий доказ:
- Автомобіль марки "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити у власності останнього.
Арешт, накладений на автомобіль марки "ГАЗ-31105", н.з. НОМЕР_1 - скасувати.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 10 601 грн. 92 коп. (десять тисяч шістсот одна грн. 92 коп. ).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1