Справа № 569/17387/25
22 серпня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП _______________,
за ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
До Рівненського міського суду надійшли справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 №569/17385/25 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та №569/17387/25 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП .
Постановою Рівненського міського суду від 22.08.2025 вказані справи об'єднані в одне провадження.
Суд встановив наступне.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №659834 від 08.08.2025 зазначено, що 08.08.2025, близько 21 год 00 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілих, які сильно злякалися та почали плакати.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №469577 від 08.08.2025 зазначено, що 08.08.2025, близько 21 год 00 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої, після чого в неї піднявся тиск та розболілася голова.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, до матеріалів справи долучено клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виражається у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, словесні образи, погрози утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії викликали у потерпілого побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні потерпілому.
При цьому суд наголошує на тому, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних побутових конфліктів, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями, ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у якості доказів долучено: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД №659834 від 08.08.2025 та серії №469577 від 08.08.2025, заяву ОСОБА_2 , в якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відомості з підсистеми «Адмінпрактика».
На переконання суду зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративних правопорушень, виходячи з наступного.
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків, чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.
При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.
Суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , оскільки вони не містять відомостей про вчинення відносно неї та малолітніх дітей домашнього насильства, а стверджують про наявність конфлікту.
Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували що дії ОСОБА_1 були спрямовані на те, щоб викликати у потерпілих побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди їх психічному здоров'ю, суду не надано.
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суть яких викладена у протоколах про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у їх вчиненні, а відтак провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК