Справа № 569/15305/25
25 серпня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження №22025180000000116 від 11 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.258, ч.2 ст.28 ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України,
У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадження №22025180000000116 від 11 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.258, ч.2 ст.28 ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави терміном на 60 діб. На даний час строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, що унеможливлює завершити розгляд кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Суд заслухавши, прокурора, обвинувачених, захисників, дослідивши матеріали клопотання оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
З клопотання вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на терористичний акт, тобто вчинення вибуху з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні закінченого замаху на придбання та носіння вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті від 23.07.2025, який в подальшому скеровано до суду для розгляду по суті.
03.02.2025 ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, а 04.02.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного злочину.
05.02.2025 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У подальшому, ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду продовжувався запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, востаннє 02.07.2025 - по 04.08.2025.
При прийнятті рішень про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та в подальшому його продовження, слідчими суддями відповідно до вимог ст. 194 КПК України, встановлено, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати й на даний час, виходячи із наступного.
Ризик переховуватися від суду - враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним про наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, санкція якого передбачає покарання позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, та те що значна частина державного кордону України, у зв'язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, останній перебуваючи на свободі зможе вчинити дії, спрямовані на цілеспрямоване переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні ним злочинні діяння. Це підтверджується також тим, що останній підтримував контакти із невстановленим особами, представниками спецслужб російської федерації та які останньому надавали грошові кошти за виконання завдань на шкоду інтересам України, які можуть вжити заходи щодо надання допомоги останньому у переховуванні від суду.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Ризик незаконного впливу на свідків - враховуючи, що ОСОБА_4 знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків, останній може незаконно впливати на них. Слід врахувати, що ОСОБА_4 причетний до діяльності пов'язаної із незаконним обігом зброї, а саме саморобного вибухового пристрою, який останньому надали невстановлені представники спецслужб рф, яку останній може при наданні знову відповідної зброї використати для впливу на свідків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - оскільки ОСОБА_4 добровільно погодився на співпрацю із представником спецслужби держави-агресора та виконував його завдання, тому є достатні підстави вважати, що у випадку не застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу, останній маючи доступ до засобів електронного зв'язку продовжить здійснювати дії, спрямовані на шкоду державні безпеці України, що, в свою чергу, може призвести до вчинення останнім інших аналогічних кримінальних правопорушень.
Обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу: у кримінальному проваджені містяться вагомі докази, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих злочинів.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
За віком та станом здоров'я ОСОБА_4 може знаходитись під вартою в установах тимчасового покарання - слідчому ізоляторі.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 258 КК України під час дії воєнного стану.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на терористичний акт, тобто вчинення вибуху з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб та у вчиненні закінченого замаху на придбання та носіння вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті від 23.07.2025, який в подальшому скеровано до суду для розгляду по суті.
03.02.2025 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, а 04.02.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного злочину.
05.02.2025 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У подальшому, ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду продовжувався запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, востаннє 02.07.2025 - по 04.08.2025.
При прийнятті рішень про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та в подальшому його продовження, слідчими суддями відповідно до вимог ст. 194 КПК України, встановлено, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати й на даний час, виходячи із наступного.
Ризик переховуватися від суду - враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним про наявність обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, санкція якого передбачає покарання позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, та те що значна частина державного кордону України, у зв'язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, останній перебуваючи на свободі зможе вчинити дії, спрямовані на цілеспрямоване переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні ним злочинні діяння. Це підтверджується також тим, що ОСОБА_4 , з яким за попередньою змовою діяв ОСОБА_5 , підтримував контакти із невстановленим особами, представниками спецслужб російської федерації, які можуть вжити заходи щодо надання допомоги ОСОБА_5 у переховуванні від суду.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Ризик незаконного впливу на свідків - враховуючи, що ОСОБА_5 знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків, останній може незаконно впливати на них. Слід врахувати, що ОСОБА_5 причетний до діяльності пов'язаної із незаконним обігом зброї, а саме саморобного вибухового пристрою, який останньому надали невстановлені представники спецслужб рф, яку останній може при наданні знову відповідної зброї використати для впливу на свідків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - оскільки ОСОБА_5 добровільно погодився на співпрацю із представником спецслужби держави-агресора та виконував його завдання, тому є достатні підстави вважати, що у випадку не застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу, останній маючи доступ до засобів електронного зв'язку продовжить здійснювати дії, спрямовані на шкоду державні безпеці України, що, в свою чергу, може призвести до вчинення останнім інших аналогічних кримінальних правопорушень.
Обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу: у кримінальному проваджені містяться вагомі докази, які підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
За віком та станом здоров'я ОСОБА_5 може знаходитись під вартою в установах тимчасового покарання - слідчому ізоляторі.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 258 КК України під час дії воєнного стану.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк тримання під вартою, оскільки ризики передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України є реальними з огляду на те, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у період воєнного стану, відсутні стійкі соціальні зв'язки та стримуючі фактори від продовження злочинної діяльності, проживання на території віддаленій від здійснення судового провадження.
Окрім того, достатньо обґрунтованими є підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будучи офіційно не працевлаштованими, раніше судимими, належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення та перевиховання не стали, а тому можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.
Підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів суд не вбачає, з огляду на обставини вчинення злочинів у яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та наявність існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили злочин, передбачений ст. 258 КК України під час дії воєнного стану.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, ст. 258 КК України.
Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду, не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 369, 376, 392, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задоволити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 25 серпня 2025 року до 23 жовтня 2025 року без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 25 серпня 2025 року до 23 жовтня 2025 року без визначення розміру застави.
Визначити місцем тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» (м. Рівне, вул. Дворецька, 116).
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити для виконання уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8