Справа № 189/1448/25
2/189/636/25
21.08.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення заборгованості за договором оренди, -
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лісневського Д.О. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ТОВ «Відродження» про стягнення заборгованості за договором оренди, в якому просить: стягнути з ТОВ «Відродження» на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1224255100:01:010:0039 за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року, зареєстрованого 28.12.2015 року, № запису про інше речове право 12810433 державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровського області Дубовик А.О.. за 2023 рік у сумі - 8 490.00 грн. та за 2024 рік у сумі 8 490.00 грн., що в загальному розмірі становить 16 980.00 грн.; стягнути з відповідача на свою користь сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та 4500 грн. витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Позов мотивований тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину № 928 від 12.05.2014 року позивачка являється власником земельної ділянки площею 2,3962 га, яка розташована на селищної ради, Синельниківського району території Покровської Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:01:010:0039, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
01.08.2015 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3962 га, яка розташована на території Покровської селищної ради, Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:01:010:0039, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 28.12.2015 року, № запису про інше речове право 12810433 державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровського області Дубовик А.О.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди, строк дії вищевказаного договору визначено 10 років до 31 грудня 2025 року.
Відповідно до п. 3.4 договору, при переході права власності на земельну ділянку від Орендодавця до іншої особи, цей договір зберігає свою чинність для нового власника.
Відповідно до п. 4.1 Договору, за кожен рік використання землі Орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 5 100,00 гривень виплати на руки. Сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди. Виплата Орендної плати оформлюється письмово.
Згідно п.4.3 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до п. 9.4 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату
09.02.2023 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2021 рік у сумі 8 490.00 грн. та 28.12.2023 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2022 рік у сумі 8 490.00 грн., що підтверджується довідкою про доходи виданою АТ КБ «Приватбанк» від 29.01.2025 року та довідкою про доходи від ТОВ « Відродження»
Тобто, орендна плата за 2021 та за 2022 рік була виплачена несвоєчасно.
В подальшому Орендар (Відповідач) продовжив порушувати умови вищевказаного договору оренди землі, оскільки не виконав покладені на нього обов'язки щодо виплати орендної плати.
А саме, ТОВ «Відродження» у 2023 та 2024 році користувалося вищевказаною спірною земельною ділянкою, проте орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 та 2024 роки позивач не отримала до цього часу.
Таким чином, відповідач користувався вищевказаною земельною ділянкою за наявності належних правових підстав договору оренди, та не виконав умови договору, щодо сплати орендної плати, чим порушив права позивача.
У зв'язку з викладеним позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судові засідання 29.05.2025 року та 21.08.2025 року учасники провадження не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник Лісневський Д.О. надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, просили задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» жодних заяв, клопотань та відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим, ухвалою від 21.08.2025 року суд постановив розглядати справу в заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину № 928 від 12.05.2014 року ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 2,3962 га, яка розташована на селищної ради, Синельниківського району території Покровської Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:01:010:0039, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15 копія).
01.08.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3962 га, яка розташована на території Покровської селищної ради, Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:01:010:0039, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.16-17 копія).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.12.2015 року, вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 28.12.2015 року за № 12810433 державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровського області Дубовик А.О., строк дії договору до 31.12.2025 року, розмір орендної плати 5100,00 грн. (а.с.19 копія).
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно ст.410 ЦК України землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування землею.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Так, умовами договору визначено, що за кожен рік використання землі Орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 5100,00 гривень до виплати на руки. Сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди.
Згідно п. 4.1. договору виплата орендної плати оформлюється письмово; в разі неврожаю з природних причин (посухи, морозів тощо) строк видачі орендної плати може бути подовжений Орендарем до 30 квітня наступного року, але не звільняє від обов'язку сплати орендної плати за даний період.
Проте, доказів щодо неврожаю з природних причин для продовження строку видачі орендної плати відповідачем надано не було.
Згідно п.4.3 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до п. 9.4 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Проте, судом встановлено, що Орендар (відповідач) порушив умови вищевказаного договору землі, оскільки не виконує покладені на нього обов'язки щодо виплати орендної плати.
Згідно Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом від 27.05.2025 року, 09.02.2023 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2021 рік у сумі 8 490.00 грн. та 28.12.2023 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2022 рік у сумі 8 490.00 грн. Інформація про виплату орендної плати за 2023-2024 роки відсутня (а.с.38-39 копія).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачем належним чином не виконуються взяті зобов'язання за договором оренди, оскільки не сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023-2024 роки.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Отже, на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пункт 1 ч.3 ст.133 ЦПК передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.04.2024 року, додаткову угоду від 01.04.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 року.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України та суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі №369/9099/18.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності, суд враховує фактичний обсяг виконаної роботи та її складність, предмет та ціну позову, та вважає розумно обґрунтованими витрати на правову допомогу у сумі 4500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у відповідності до ст. 141 ЦПК України, а також у зв'язку з задоволенням позову, підлягає стягненню сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 549,625,628,629 ЦК України, ст.ст.1,2,13,21,24,141 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст.4,11,76,81,133,137,141,263,264,265-269 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (код ЄДРПОУ 30699186, місцезнаходження: 53600, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Покровське, вул. Центральна, 17-а) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1224255100:01:010:0039 за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року, зареєстрованим 28.12.2015 року державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровського області Дубовик А.О., номер запису про інше речове право: 12810433, за 2023 рік у сумі - 8 490.00 грн. та за 2024 рік у сумі 8 490.00 грн., що у загальному розмірі становить 16 980.00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», ЄДРПОУ 30699186 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та 4500,00 грн. витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлено 25.08.2025 року.
Суддя О.В. Чорна
21.08.2025