Провадження номер № 2/0186/36/25
Справа № 186/931/24
26 серпня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Шахтарському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів,
20 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського (нині Шахтарського) міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів.
В провадження головуючого - судді - Янжули С.А., вказана цивільна справа надійшла 17 квітня 2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно судового наказу, виданого Першотравенським міським судом Дніпропетровської області №186/336/19 від 28 лютого 2019 року, з відповідача стягнуті аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.
На підставі судового наказу відкрито ВП №58577997 від 11 березня 2019 року.
Аліменти на сина вона не отримувала.
Станом на 01 квітня 2024 року наявна заборгованість у відповідача зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить 37 532,75 гривень.
Нею проведено розрахунок пені за прострочення зі сплати аліментів, розмір якої становить 37 532,75 гривень.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 18 лютого 2019 року по 01 квітня 2024 року в розмірі 37 532,75 гривень. Судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовільнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні.
23 червня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір заборгованості та розмір нарахованої пені. Розмір неустойки (пені) нараховувався відповідно до розрахунку нарахованої заборгованості, що нарахований з порушенням вимог ч.2 ст.195 СК України, відповідно до якої, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. До періоду нарахування заборгованості включено період з лютого 2022 року по грудень 2023 року - коли відповідач не працював, що підтверджується інформацією з ДПФ України. Тобто, розрахунок заборгованості за вказаний період визначається із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, таким чином, неустойка за вказаний період не відповідає дійсності. Окрім того, в листі Петропавлівського ВДВС за №97869 вказано про переплату по сплаті аліментів станом на 01 січня 2022 року в розмірі 9 501,11 гривень. За його розрахунком він має переплату зі сплати аліментів за періоди: на 01 січня 2023 року - 8 567,61 грн, 01 серпня 2023 року - 8 052,11 грн, 01 січня 2024 року - 969,61 грн, 01 квітня 2024 року - 2 237,11 грн, 01 грудня 2024 року - 5 175,07 грн. З 05 червня 2023 року по 29 серпня 2024 року син проживав з ним та знаходився на його утриманні. Окрім аліментів, він завжди допомагав дитині, купував все необхідне та забезпечував його. Просить відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, приходить до наступних висновків.
Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 75,80,84,86,180-183, 191 СК України.
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України в разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до ст. 18 «Конвенції про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Отже утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги, є природним обов'язком батьків.
Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторонами не оспорюються обставини справи щодо подружнього життя, батьківства дитини та необхідності сплати аліментів відповідачем, тому перевірки судом підлягають лише обставини обсягу та періодів фактичної сплати аліментів відповідачем, підстав, можливості та правильності нарахування пені у відповідності до ст.196 СК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовим наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/336/19 від 27 лютого 2019 року підтверджується, що з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
На підставі вказаного судового наказу 11 березня 2019 року відкрито ВП №58577997.
Довідкою Петропавлівського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02 квітня 2024 року підтверджується, що станом на 01 квітня 2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів за ОСОБА_2 , сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 51 472,14 гривень.
Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП №58577997 за №35184 від 03 квітня 2024 року підтверджується, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідача за період з 18 лютого 2019 року по березень 2024 року включно становить 52 772,14 гривень.
Копією акту №279 від 07 серпня 2024 року ПП "Комунальщик-1" підтверджується, що ОСОБА_3 , 2016 року народження, разом з батьком - ОСОБА_2 , не зареєстровані, але проживали в квартирі АДРЕСА_1 з 05 червня 2023 року.
Листом головного державного виконавця Пахомової Ю., заборгованість по в/л №186/336/19 від 28 лютого 2019 року відносно боржника ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2023 року - 50 060,64 гривень. Нараховано до сплати з лютого 2019 року по грудень 2023 року - 113 560,64 гривень, сплачено за вказаний період - 63 500 гривень.
Долученими до матеріалів справи письмовими доказами: фотосвітлинами, копіями чеків та поштових відправлень, підтверджується, що відповідач купував та направляв позивачу для сина дитячі речі, іграшки, тощо.
Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №97869 від 29 листопада 2024 року, наданим Петропавлівським ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підтверджується, що з 18 лютого 2019 року по листопад 2024 року розмір заборгованості по аліментах відповідача становить 48 217,56 гривень.
Довідкою Петропавлівського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №97877 від 29 листопада 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 сплачував на користь ОСОБА_1 аліменти за судовим наказом за період з 01 лютого 2022 року по 30 липня 2023 року сплачено 21 100 гривень.
Копією посвідчення №35 від 22 квітня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_2 є військовим волонтером БО "В єдності наша сила".
Індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_2 , з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується, що за період з лютого 2022-2023 року відповідач доходу не отримував.
Згідно ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові №572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року відійшла від правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду України у справах, та зазначила, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 18 лютого 2019 року по 01 квітня 2024 року.
Суду доведено і це не спростовано позивачем, що з 05 червня 2023 року по 16 серпня 2024 року дитина сторін проживала разом з батьком та перебувала на його повному утриманні, в цей період часу між батьками дитини виник спір про місцепроживання дитини та справа розглядалася судом, таким чином, період, який береться для розрахунку пені судом, становить з 18 лютого 2019 року по 05 червня 2023 року.
Судом, з наданих сторонами розрахунків заборгованості по аліментах, виготовлених Петропавлівським ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у ВП №58577997 встановлено наступне.
За період з 18 лютого 2019 року по червень 2022 року відповідач заборгованості по аліментах не мав, сумлінно виконував свій батьківський обов'язок з утримання дитини, більше того, в нього була наявна переплата зі сплати аліментів на користь позивача, яка, станом на червень 2022 року складала 762,11 гривень, тому твердження позивача про те, що в цей період вона не отримувала аліменти, не відповідає дійсності.
З червня 2022 року по червень 2023 року органом ВДВС нараховувався розмір аліментів, що підлягав стягненню з відповідача - 3 522,25 гривень, виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості - 14 089 гривень, оскільки в даний період часу відповідач не отримував доходу, що відповідає вимогам законодавства.
В період часу з червня 2022 року по червень 2023 року відповідач сплачував аліменти в меншому розмірі, ніж повинен був сплачувати, в зв'язку з чим, утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 28 404,89 гривень. Заборгованість утворилася з вини відповідача. Доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з вини відповідача, останній суду не надав. Станом на 01 червня 2023 року відповідач не погасив заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача в розмірі 28 404,89 гривень. Посилання відповідача на те, що за його розрахунком, він має переплату зі сплати аліментів у вказані ним у відзиві періоди, тому розрахунок ВДВС не відповідає дійсності, суд вважає необґрунтованими, оскільки в розрахунках заборгованості відповідача, складеними органом ДВС зазначені всі суми, які сплачував відповідач в рахунок аліментів. Дійсно, відповідач ніс витрати на утримання дитини, окрім аліментів, які полягали в купівлі ним дитячого одягу, іграшок дитині, однак це є обов'язком батьків дитини, доказів того, що відповідач узгоджував з позивачем те, що вказані речі для дитини будуть придбані ним в рахунок аліментів, не надано.
У частині 1 статті 20 СК України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу. Отже, строк позовної давності не застосовується до правовідносин, які регулюються статтями 194 - 197 СК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що права позивача порушені, а тому вона має право на стягнення неустойки (пені). Розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2022 року по 05 червня 2023 року включно ( в межах заявленого строку позовних вимог) складатиме:
58 823,08 гривні = (1760х1%х370 днів прострочення) + (2422,25х1%х340) + (3522,25х1%х309)+ (2422,25х1%х278) + (2422,25х1%х248) + (2322,25х1%х217) + (2322,25х1%х187) + (2322,25х1%х156) + (2322,25х1%х125) + (2322,25х1%х97) + (2222,25х1%х66) + (2022,25х1%х36) + (2022,25х1%х5).
Станом на 05 червня 2023 року включно розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів становив 28 404,89 гривень, на виконання приписів ст.196 СК України - пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача неустойка (пеня) за прострочення зі сплати аліментів в розмірі 28 404,89 гривень.
Розмір неустойки може бути зменшений, якщо відповідач визнає неустойку, але посилається на обставини матеріального та сімейного стану, що є підставою для зменшення розміру неустойки, однак відповідачем не надано суду ніяких доказів на підтвердження свого матеріального та сімейного становища, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, тобто обставини для зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів на даний час відсутні.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при пред'явленні позову до суду в частині стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів, позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 920,51 гривень (задоволені позовні вимоги від заявленої ціни позову на 76%, сума судового збору: 1 211,20 гривеньх76%:100 = 920,51 гривень), решту судового збору слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 6, 9, 18, 76, 77, 78, 79, 80, 89, 258, 263, 264 ЦПК України, ст.ст.150,181,196 СК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом №186/336/19 від 27 лютого 2019 року, за період з 01 червня 2022 року по 05 червня 2023 року включно, в розмірі 28 404 (двадцяти восьми тисяч чотирьохста чотирьох) гривень 89 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 920 (дев'ятиста двадцяти) гривень 51 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду виготовлений 26 серпня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.