справа № 179/749/25
провадження № 2/179/486/25
24 липня 2025 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 27.04.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАКС КРЕДИТ" та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 650 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 6500 грн. На виконання умов кредитного договору, 27.04.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
21.10.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 7 150,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Однак, оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 17 661,80 грн., яка складається з наступного: 7 150,00 грн. - заборгованість по кредиту; 7 261,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 250,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить: 14 411,80 грн., що складається: 7 150,00 грн. - заборгованість по кредиту; 7 261,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.04.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, відповідно до умов якого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 650 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 6500 грн.
На виконання умов кредитного договору, 27.04.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
21.10.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості, сума боргу відповідача за кредитним договором становить: 14 411,80 грн., що складається: 7 150,00 грн. - заборгованість по кредиту; 7 261,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Матеріали справи не містять доказів повернення кредитних коштів, оплати за користування кредитом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд встановив, що відповідач порушив визначені умови договору і не повернув суму кредиту, а також не виконував інші грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором. В подальшому право вимоги за зазначеним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС».
Жодних доказів, які б спростовували розмір нарахованої суми заборгованості, відповідачем суду надано не було, а також не подано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 р, копію акту про надані послуги з професійної правничої допомоги. Також до матеріалів справи долучено копію ордера та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Тараненком А.І.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Тараненком А.І. правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 7000 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 4000 грн. 00 коп.
Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»:
-заборгованість за кредитним договором № 00-9743569 від 27.04.2024 року у розмірі 14 411 грн. 80 коп.;
-судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.;
-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.А.Ковальчук