справа № 179/1041/25
провадження № 1-кп/179/104/25
21 серпня 2025 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні в залі суду селища Магдалинівка клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крутоярівка Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді стрільця санітара 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого: 03.07.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі,
на підставі ст. 81-1 КК України від відбування покарання звільнений для проходження військової служби за контрактом до в/ч НОМЕР_1 ;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України по кримінальному провадженню № 12025042470000103 від 16.06.2025 року, яке відповідає вимогам ст. ст. 184, 199 КПК України.
Відповідно до клопотання, встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, і проходячи її на посаді стрільця санітара 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 03 травня 2025 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, під час виконання бойового завдання, залишив місце служби - місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на окремому напрямку території противника у складі угруповання військ «Курськ», Курської області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 26 червня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території села Шевське Самарівського району Дніпропетровської області.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: показами свідків, актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 12 років.
За вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у продовженні продовження застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просив його задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник не заперечували проти клопотання про продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення та захисту, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 24.08.2025 року о 10:50 годині.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 суд враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, суд, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В судовому засіданні прокурор обґрунтовував ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свої злочинні дії.
Суд враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що ОСОБА_4 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, продовжував протягом тривалого часу ухилятися від виконання свого обов'язку, як військовослужбовець, а тому може і далі продовжувати свої злочинні дії, тому суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
З огляду на характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану проти порядку несення військової служби, що свідчить про особливе зухвале відношення ОСОБА_4 до діючого порядку, з урахування тяжкості скоєного та відсутності позитивної посткримінальної поведінки, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити протиправну діяльність.
Суд враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років. Так, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, він дійсно може переховуватися від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим. Наявність будь-яких стримуючих факторів задля виключення, в умовах воєнного стану, наявність ризику переховування, суду не доведена.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 12 років позбавлення волі, раніше судимий, підозрюється в тому, що самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби, для проходження якої був звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81-1 КК України, поки не був затриманий співробітниками правоохоронних органів, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем, свідками у кримінальному провадженні є військовослужбовці, яким відомі обставини кримінального правопорушення, на даний час досудове розслідування триває, не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій, тому є підстави стверджувати, що існують ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий за ст. 407 ч. 5 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, для проходження якої був звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81-1 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України відповідно до ч. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Під час розгляду було встановлено, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є військовослужбовцем за контрактом, негативно характеризується з місця служби, має місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря -психіатра не перебуває, групи інвалідності не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Суд зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст. 408 КК злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є особливо тяжкими злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі та, враховуючи встановлені ризики, обставини кримінального правопорушення, який вчинено проти порядку несення військової служби, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначене суд вважає за необхідне продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 408 КК України, є дискреційним повноваженням суду.
Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , враховуючи особу підозрюваного, те, що він, будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти порядку несення служби під час воєнного стану, слід дійти висновку про неможливість запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України у разі звільнення підозрюваного під заставу.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період дії воєнного стану, яке законодавцем віднесено до злочинів, що відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України надають суду, за конкретних обставин, які підтверджують ймовірність ризиків, не визначати заставу, яка надасть обвинуваченому вчинити ті дії, які негативно впливатимуть на хід судового розгляду, зокрема, вільно пересуватись по території України, змінити місце свого проживання та переховуватись від суду, що матиме наслідком затягування строків визначених для проведення судових засідань, а тому слідчий суддя вважає, що на даний час визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, із врахуванням вимог ст. 183 КПК України та враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу обвинуваченого та враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тяжкість і суспільний інтерес інкримінованого злочину, суд в межах своїх дискреційних повноважень, не вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309, 395 КПК України, суд,
Продовжити до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні№ 12025042470000103 від 16.06.2025 року, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, а саме: з 24.08.2025 до 23.10.2025 року 10 години 55 хвилин, без визначення розміру застави.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 23.10.2025, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1