Справа № 203/5871/25
1-кс/0203/3512/2025
22 серпня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук, Полтавської області,
громадянина України з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,
зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, заявлене в рамках кримінального провадження №62024170030001605,-
Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030001605, відомості за яким внесено до ЄРДР за ч.5 ст.407 КК України, за фактом самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем ОСОБА_4
19.08.2025 року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що причинами залишення ним військової частини стала смерть його сестри та переривання вагітності у дружини і не бажання командування з цих підстав надати йому відпустку за сімейними обставинами. Від проходження служби він не ухиляється та має намір її продовжувати.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.
Згідно ч.ч.1,3,6 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу визначені ст.177 КПК України, а обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу - ст.178 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.8 ст.176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 25.06.2019 року №7-р/2019, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч.5 ст.176 КПК України, акцентовано увагу на наступному.
«Конституційний Суд України виходячи з положень частин першої, другої статті 29 Основного Закону України та сформульованих ним юридичних позицій, а також беручи до уваги положення міжнародних правових актів щодо захисту права людини на свободу та особисту недоторканність, вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду (абзац тринадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2017 року №1-р/2017)».
В обгрунтування поданого клопотання слідчий посилався на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, можливість впливу на свідків, які проходять військову службу із підозрюваним в одній військовій частині, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
Перевіряючи вказані доводи, слідчий суддя враховує наведені підозрюваним причини залишення ним місця несення служби через сімейні обставини; враховує вік останнього, відсутність судимостей, наявність постійного зареєстрованого місця проживання; наявність нагороди Президента України «Захиснику вітчизни», нагороди «За доблесть».
Також слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до обставин, викладених в повідомленні про підозру та матеріалів кримінального провадження, вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення фактично було припинено ще в січні 2025 року після повернення ОСОБА_4 до військової частини.
З цього часу останній, розуміючи можливу кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини, умови проходження військової служби не порушував, дій з переховування та впливу на осіб, що можуть бути свідками скоєного кримінального правопорушення, не вчиняв; бажає проходити військову службу в подальшому.
Сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за вказаних вище обставин та даних про особу підозрюваного, не є достатньою підставою для застосування до нього виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що наведені слідчим та прокурором доводи та долучені до клопотання докази не свідчать про наявність визначених ст.177 КПК України ризиків такого ступеня, які б зумовлювали необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави чи без такої), натомість застосування будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу не перебачено чинним кримінальним процесуальним законодавством України, в зв'язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.131,132,176-178,183,188,199 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1