Справа № 201/256/25
Провадження №2/173/592/2025
іменем України
22 серпня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
13 лютого 2025 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області суду за підсудністю з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 квітня 2024 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 31233 грн., яку зобов'язався повернути до 01.08.2024. На підтвердження укладення договору позики та його умов Відповідач склав розписку, яка посвідчує передання йому зазначеної суми.
Прийняте на себе зобов'язання Відповідач виконав частково, на момент звернення до суду сплатив лише 10 000 грн.
Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою сплатити суму боргу, проте він відмовляється повернути кошти, а останнім часом зовсім уникає від спілкування.
У зв'язку з цим Позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів та просив суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості в розмірі 21233 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2025 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення.
Відповідачу позивачем направлено рекомендованим листом копія позовної заяви, судом копія ухвали суду надсилалась рекомендованим листом за останньою відомою адресою реєстрації зі зворотнім повідомленням, проте поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У Постанові від 01.12.2023 у справі № 591/4832/22, провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Крім того, відповідач отримав СМС повідомлення про виклик до суду.
Відповідач відзив на позовну заяву в порядку статей 178, 278 ЦПК України не подав.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 квітня 2024 між сторонами укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 31233 грн. Вказану суму грошових коштів відповідач зобов'язався повернути в строк до 01.08.2024, що підтверджується копією відповідної розписки (а.с. 6).
За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд дійшов висновку, що між сторонами по справі укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язувався прийняти позику та повернути її у визначений договором строк.
Згідно з копією довідки про рух коштів, наданої АТ КБ ПриватБанк, 20.06.2024 відповідач перерахував на картковий рахунок позивача 10000 грн (а.с. 16)
Доказів повернення решти суми позики матеріали справи не містять.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання повернення грошових коштів настав 01.08.2024.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, оскільки факт не повернення відповідачем позики підтверджено матеріалами справи, і останнім не спростовано шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів на адресу суду, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 21233 грн.
Також відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Водночас, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу слід відмовити з огляду на наступне.
У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (Постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17).
Водночас матеріали справи не містять належного документального підтвердження понесених витрат. До справи долучено лише ордер на надання правничої допомоги, що само по собі не є достатнім доказом фактичного понесення витрат на правову допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 264, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість в розмірі 21233 (двадцять одна тисяча двісті тридцять три) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати в частині судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В частині стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22 серпня 2025 року.
Суддя О.А. Кожевник