Справа № 522/17579/25
Провадження № 2-з/522/478/25
26 серпня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.
22.08.2025 ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на транспортні засоби: автомобіль «BMW X7», 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль «TOYOTA CAMRY», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль «BMW 740I», 2001 року випуску, дата останньої реєстрації 04.07.2025, об'єм (потужність) двигуна 4398, які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що між заявником та ОСОБА_2 укладено договір позики, оформлений борговою розпискою, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 90 000,00 дол. США.
Указує, що останній на вимогу позивача не здійснив повернення суми позики.
Як відомо позивачу, за ОСОБА_2 зареєстровані три транспортні засобі, відомості про належність останньому об'єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Вважає, що транспортні засоби є єдиним майном, на яке у майбутньому може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені та враховуючи це є велика ймовірність, що ОСОБА_2 вирішить розпорядитися вказаними транспортними засобами задля уникнення виконання майнових зобов'язань.
Указує, що орієнтовна ринкова вартість вказаних транспортних засобів, що перебувають у власності відповідача, є співмірною із заявленими позовними вимогами та пропорційним заходом забезпечення позову.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених, оспорюваних прав або інтересів.
Матеріали заяви про забезпечення позову отримано суддею 25.08.2025.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, № 9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на ймовірність утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Подана заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття вказаного у заяві виду забезпечення позову.
Саме по собі посилання на наявність потенційної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.
Також заявником належним чином не обґрунтовано співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Так, на підтвердження вартості майна заявником до заяви додано скриншоти калькулятора вартості авто, проте такі скриншоти не є належними доказами на підтвердження вартості майна, про накладення арешту на яке просить позивач.
З урахуванням викладеного, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
26.08.2025