Справа № 521/12947/22
Провадження № 2/521/123/25
21 серпня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя Плавич І.В.,
секретар судового засідання Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просиввизнати недійсним договору позики, серія та номер 2156, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер 2157, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , номер запису про іпотеку: 42265162, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Людмилою Степанівною, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об'єкта в РПВН 15284685.
Вимоги обґрунтовуєтим, що 02 липня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір інвестування спільної діяльності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 (далі - Договір).
Згідно п. 2 Договору метою його укладання сторони визначили відкриття закладу ресторанного господарства (усі поняття, що стосуються відкриття та роботи закладу ресторанного типу, вживаються у розумінні Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 року) та отримання прибутку від діяльності відкритого закладу ресторанного господарства.
Згідно п. 3 Договору для досягнення мети, визначеного Договором, Сторони домовились спільно діяти із чітким розподілом обов'язків відповідно до цього Договору та наділенням відповідними правами, що має ознаки інвестування та спільної діяльності у формі простого товариства (без створення юридичної особи на етапі «до відкриття закладу») із об'єднанням вкладів (як майнових, так і інтелектуальних).
Пунктом 5 Договору встановлено, що вкладом/інвестицією Інвестора Сербіна О.В. для досягнення спільної мети за цим Договором є сума грошових коштів, переданих у порядку, визначеному цим Договором, Виконавцю з метою досягнення мети цього Договору (витрат Інвестора на спільну діяльність за цим Договором).
Пунктом 6 Договору встановлено, що факт передачі грошових коштів Інвестором Виконавцю з метою виконання умов цього Договору фіксується Сторонами шляхом укладання Розписок.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору, 02.07.2018 року відповідач отримав від позивача 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Виконавець несе відповідальність за цільове використання вкладу Інвестора, переданого на виконання умов Договору.
Пунктом 9.1. Договору Сторони домовились, що місцем відкриття закладу ресторанного господарства є приміщення в будівлі ТРЦ «Сіті-Центр», розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2.
Пунктом 9.2. Договору Сторони домовились, що заклад має бути відкрито не пізніше 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку не пізніше місяця з дати офіційного відкриття частини приміщення ТРЦ «Сіті-Центр», вказаного у цьому пункті.
Пунктом 16.1. Договору встановлено, неналежним виконанням умов Договору вважається невідкриття закладу у строки, визначені цим Договором, відсутність річної прибутковості закладу на встановленому цим Договором рівні.
Пунктом 16.2. Договору встановлено, що у разі неналежного виконання цього Договору в результаті невиконання чи неналежного виконання Виконавцем своїх зобов'язань за цим Договором щодо відкриття закладу, Виконавець зобов'язаний повернути Інвестору суму грошових коштів, отриману ним на виконання умов цього Договору за вирахуванням вартості ризиків, що розподіляються між Сторонами відповідно до цього Договору, та вартості рухомого майна, що передано у власність Інвестору (надалі - «збитки») за Актами.
Свої зобов'язання за Договором відповідач ОСОБА_2 не виконав, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами про розірвання Договору та стягнення коштів.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 року по справі №521/9874/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів - задоволені.
Договір інвестування спільної діяльності, укладений 02 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Рішення набрало законної сили 28.02.2022 року.
Постановою від 16.05.2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою Анастасією Валеріївною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Рішення суду відповідач ОСОБА_2 не виконує.
Відповідачу ОСОБА_2 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 18.10.2006 року) на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, р№1-3859, видане 12.09.2006 року Сьомої одеської державної нотаріальної контрою належала на праві приватної спільної часткової власності 29/50 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 .
03.03.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерина Олександрівна на підставі наступних документів: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 03.04.2019, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"; декларація про початок будівельних робот, серія та номер: ОД142171432621, виданий 23.05.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; довідка, серія та номер: №00632, виданий 03.04.2019, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"; свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 1-3859, виданий 12.09.2006, видавник: Державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В.; висновок щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомого майна, серія та номер: 01с, виданий 20.06.2017, видавник: ФОП СЛОБОДЧЕНКО RRP-4HJ5BN0E7 ІРИНА ГЕННАДІЇВНА приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56935667 від 04.03.2021.
Після прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стопченко Катериною Олександрівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56935667 від 04.03.2021 відповідач ОСОБА_2 набуває права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12892329551101).
01.06.2021 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладають договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 позичає 549348 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч триста сорок вісім) гривень. Строк виконання зобов'язання - 01.08.2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 01.06.2021 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки серія та номер 2157, виданий 01.06.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дадіної Л.С., предметом якого стала належна відповідачу ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 на момент укладання з відповідачем ОСОБА_4 договору позики мав невиконані зобов'язання перед позивачем у розмірі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2021 року складало еквівалент 3 350 000 (три мільйона триста п'ятдесят тисяч) гривен, що у 6 разів перевищує суму за укладеним між відповідачами договору позики від 01.06.2021 року.
Позивач вважає, що відповідач вчинив оспорювані правочини з метою ухилення від виконання своїх обов'язків щодо погашення заборгованості, оскільки в нього відсутнє будь-яке рухоме або нерухоме майно - відповідач ОСОБА_2 перестає бути платоспроможним, тому оспорювані договори ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, час та місце розгляду справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сіржант Ю.В. не з'явився, час та місце розгляду справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, час та місце розгляду справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, будучи в розумінні ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про шо свідчать наявні в матеріалах справи судові повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповіднодо пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду також належне повідомлення сторони підтверджується наявністю електронного кабінету.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд звертає увагу, що справа перебуває в суді з вересня 2022 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст. 210 ЦПК України.
Третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Л.С. у судове засідання не з'явилася, час та місце розгляду справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, подала заяву про розгляд справи за її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що що 02 липня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір інвестування спільної діяльності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 (далі - Договір інвестування).
Згідно п. 2 Договору інвестування метою його укладання сторони визначили відкриття закладу ресторанного господарства (усі поняття, що стосуються відкриття та роботи закладу ресторанного типу, вживаються у розумінні Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 року) та отримання прибутку від діяльності відкритого закладу ресторанного господарства.
Згідно п. 3 Договору інвестування для досягнення мети, визначеного Договором, Сторони домовились спільно діяти із чітким розподілом обов'язків відповідно до цього Договору та наділенням відповідними правами, що має ознаки інвестування та спільної діяльності у формі простого товариства (без створення юридичної особи на етапі «до відкриття закладу») із об'єднанням вкладів (як майнових, так і інтелектуальних).
Пунктом 5 Договору інвестування встановлено, що вкладом/інвестицією Інвестора ОСОБА_1 для досягнення спільної мети за цим Договором є сума грошових коштів, переданих у порядку, визначеному цим Договором, Виконавцю з метою досягнення мети цього Договору (витрат Інвестора на спільну діяльність за цим Договором).
Пунктом 6 Договору інвестування встановлено, що факт передачі грошових коштів Інвестором Виконавцю з метою виконання умов цього Договору фіксується Сторонами шляхом укладання Розписок.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору інвестування, 02.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Пунктом 7.3. Договору інвестування встановлено, що Виконавець несе відповідальність за цільове використання вкладу Інвестора, переданого на виконання умов Договору.
Пунктом 9.1. Договору інвестування Сторони домовились, що місцем відкриття закладу ресторанного господарства є приміщення в будівлі ТРЦ «Сіті-Центр», розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2.
Пунктом 9.2. Договору інвестування Сторони домовились, що заклад має бути відкрито не пізніше 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку не пізніше місяця з дати офіційного відкриття частини приміщення ТРЦ «Сіті-Центр», вказаного у цьому пункті.
Свої зобов'язання за Договором інвестування відповідач ОСОБА_2 не виконав.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 року по справі №521/9874/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів - задоволені.
Договір інвестування спільної діяльності, укладений 02 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Рішення набрало законної сили 28.02.2022 року.
Рішення суду відповідачем ОСОБА_2 не виконується.
Постановою від 16.05.2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою Анастасією Валеріївною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США.
Судом встановлено, що 01.06.2021 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 позичає 549348 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч триста сорок вісім) гривень, що складає 20000 (двадцять тисяч) доларів США 00 центів за курсом Національного банку України на день укладання договору. Строк повернення до - 01.08.2021 року.
Відповідачка ОСОБА_3 відповідно до власноруч підписаної заяви від 01.06.2021 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., надала згоду своєму чоловіку - відповідачу ОСОБА_2 на отримання в позику від ОСОБА_4 грошей з передачею в іпотеку в забезпечення зобов'язань за договором позики квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка набувалася подружжям у шлюбі за спільні кошти. вищевказані договори - позика та іпотека, які укладатимуться за участю її чоловіка відповідають інтересам сім'ї, їх умови та ціну подружжя попередньо обговорили і вважають вигідними для них, а укладення цих договорів відповідає їх спільному волевиявленню. Внаслідок передачі в іпотеку нерухомого майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб тощо.
З метою виконання зобов'язань за договором позики від 01.06.2021 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки серія та номер 2157, виданий 01.06.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дадіної Л.С., предметом якого стала належна відповідачу ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_3 .
Згідно пункту 1.1. договору іпотеки, предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.5. цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Іпотекодавцем Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Пунктом 1.5. договору іпотеки встановлено, що в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за договором позики Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві власності зареєстроване Стопченко Катериною Олександрівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.03.2021 року, номер запису про право власності: 40845613, відповідно до Витягу №246988860 від 04.03.2021 року. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1289232951101.
Відповідно до п. 1.12. договору іпотеки, підписанням договору Іпотекодавець - відповідач ОСОБА_2 підтверджує, що на день підписання даного договору відсутні будь-які розслідування з боку суду, державних органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан Іпотекодавця.
У зв'язку із неповерненням відповідачем ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_5 суми за договором позики від 01.06.2021 року, відповідно до розділу 3.2.2. договору іпотеки - Передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об'єкта в РПВН 15284685.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили щодо недійсності такого правочину (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа.
В ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом із тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним.
У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положеньЦК України.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд вже звертав увагу, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св)).
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження№ 61-2612св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».
Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред'явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що «договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.
У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі№ 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьоїстатті 13 ЦК Українивипливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
У зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 строку повернення коштів за договором позики від 01.06.2021 року, відповідно до положень договору іпотеки від 01.06.2021 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об'єкта в РПВН 15284685.
Відповідач ОСОБА_2 , порушуючи Договір інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року, отримавши від позивача ОСОБА_1 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США, своїх зобов'язань, передбачених пунктом 9.2. Договору інвестування в строк не пізніше 31.21.2018 року - не виконав.
Позовні вимоги про розірвання Договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів під час розгляду Малиновським районним судом м. Одеси цивільної справи №521/9874/21 - визнав у повному обсязі.
З метою приховання відповідачем ОСОБА_2 власного майна від можливого звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, унеможливлення виконання судового рішення про стягнення боргу за невиконання договірних зобов'язань, достеменно знаючи про своє боргове зобов'язання перед позивачем і про те, що строк виконання цього зобов'язання настав ще 31.12.2018 року, уклав 01.06.2021 року з відповідачем ОСОБА_5 договір позики та іпотеки.
Суд вважає, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що оспорюваний договір позики та договір іпотеки від 01.06.2021 року було укладено на шкоду кредитору з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідача та з метою ухилення від виконання грошового зобов'язання перед позивачем, тому суд дійшов висновку про наявність ознак фраудаторного правочину в укладеному між відповідачами договору позики та іпотеки.
Так, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Вчинення власниками майна правочину з розпорядження належним їм майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власників може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власники використовують правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.
При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Договір іпотеки як забезпечувальне зобов'язання має акцесорний (додатковий) характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання (договору позики).
Уклавши оспорюваний договір іпотеки, відповідачі створили переваги одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного майна (квартири) відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це майно, як боржників. Оспорюваний договір іпотеки спрямований на перехід права власності на квартиру із метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржника ОСОБА_2 .. Такий договір є фраудаторним та підлягає визнанню судом недійсним, що має за собою наслідки визнання його недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об'єкта в РПВН 15284685.
Керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав - задовольнити.
Визнати недійсним договір позики, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., серія та номер 2156.
Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., серія та номер 2157 номер запису про іпотеку: 42265162.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_4 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об'єкта в РПВН 15284685.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ).
Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ).
Співвідповідач: ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 ).
Третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна ( АДРЕСА_9 ).
Суддя І.В. Плавич