Справа № 510/1166/19
Провадження № 2/497/69/25
про розгляд повторної заяви щодо відводу судді
21.08.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Ільєва Д.Д.,
за участю: представника позивачів - адвоката Златі Н.С.,
представників СВК «ІСКРА»: Кобзаренка І.С. і адвоката Цонєва В.В.,
третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_17, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,
та гр. ОСОБА_4 - представника за довіреністю третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Болград заяву про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом адвоката Златі Ніни Спиридонівни - представника позивачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «ІСКРА», Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області «Регіональне бюро державної реєстрації» та ОСОБА_10 - державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області «Регіональне бюро державної реєстрації», - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: Селянське фермерське господарство «Чивтьчи», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ін. - (ще 147 осіб),
встановив:
12.06.2019р. адвокат Златі Н.С. - представник: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - звернулася до Ренійського районного суду Одеської області з позовом (пізніше уточнивши його), - до СВК «ІСКРА», КП Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області «Регіональне бюро державної реєстрації» та до Сосніної Г.В. - державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області «Регіональне бюро державної реєстрації» - (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: СФГ «Чивтьчи», гр.гр. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ін. - ще 147 осіб), - яким просить визнати недійсним договір оренди, що був укладений 07.12.2017р. строком на 25 років стосовно земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 195,0548га з кадастровим номером 5124181200:01:005:0061 і яка розташована у с.Котловина Ренійського району Одеської області, масив 22; та скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний№39586653 від 08.02.2018 - щодо вищезазначеного договору, який був укладений з СВК "Іскра" стосовно вищевказаної земельної ділянки.
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 05.12.2019р. було відкрито провадження у справі (суддя Дудник В.І.).
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 13.07.2021р. було задоволено заяву про самовідвід судді Дудника В.І.
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 20.07.2021р. справу прийнято до провадження суддею Бошковим І.Д.
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 16.09.2021р. було задоволено заяву про самовідвід судді Бошкова І.Д.
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ренійського районного суду Одеської області від 16.09.2021р., через те, що не вистачало потрібної кількості суддів для перерозподілу справи, призначення нового складу суду не відбулося.
Поданням в.о.голови Ренійського районного суду Одеської області від 28.09.2021р., на підставі ч.3ст.41 ЦПК України, ця цивільна справа була направлена до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою від 22.10.2021р. Одеський апеляційний суд, не вбачаючи підстав для визначення апеляційним судом підсудності справи у порядку ч.3ст.41 ЦПК України та повернувши справу для подальшого розгляду до Ренійського районного суду Одеської області, зазначив, що:
- суддя Сорокін К.В. перебуває у щорічній відпустці, зазначив, що: відповідно до п. 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду судові справи судді Сорокіну К.В. не розподілялися;
- чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено передання справи на розгляд до іншого суду у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці;
- суд першої інстанції мав взяти до уваги те, що наслідки неможливості утворення нового складу суду для розгляду справи визначені ст.31 ЦПК України; зокрема, згідно п.2 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
- чинним процесуальним законодавством передбачено вирішення питання передачі цивільної справи з одного суду до іншого з зазначених підстав без визначення підсудності справи апеляційним судом.
Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 27.03.2024р. було задоволено заяву про самовідвід судді Сорокіна К.В., а справа передана до канцелярії Ренійського районного суду Одеської області з метою здійснення повторного авторозподілу справи.
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ренійського районного суду Одеської області від 27.03.2024р. - через те, що не вистачало потрібної кількості суддів для перерозподілу справи, призначення нового складу суду не відбулося.
Розпорядженням Ренійського районного суду Одеської області від 02.05.2024р., на підставі ст.31ч.1п.2 та ст.41ч.3 ЦПК України, ця цивільна справа була направлена для розгляду до Болградського районного суду Одеської області у порядку, встановленому цим Кодексом: суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо... після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи (т.31ч.1п.2 ЦПК України).
24.05.2024р. справа надійшла з Ренійського районного суду Одеської області до Болградського районного суду Одеської області - у зв'язку зі зміною підсудності - як до найбільш територіально наближеного суду.
Рух справи у провадженні Болградського районного суду Одеської області.
1) 06.06.2024 року ухвалою головуючого судді, якому справа була розподілена згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024р. - Болградським районним судом Одеської області була призначена перша дата судового засідання у цій справі новим складом суду - на 10:30 годину 23.07.2024 року.
2) 28.10.2024 року ухвалою суду (яка не оскаржена і набрала законної сили) відмовлено у задоволенні заяви адвоката Цонєва В.В. - представника відповідача - СВК «ІСКРА» про забезпечення позову шляхом заборони позивачам та іншим юридичним особам, крім СВК "ІСКРА" виконувати будь-які сільськогосподарські роботи, вчиняти будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою спірної земельної ділянки загальною площею 195,05га з кадастровим номером 5124181200:01:005:0061, що розташована на землях Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області - до ухвалення судом остаточного рішення у справі та набрання цим рішенням законної сили.
3) 24.01.25 року ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Златі Н.С. - представника позивачів про відкладання розгляду справи, призначена нова дата - на 24.03.2025р.
4) 20.05.25 року ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Цонєва В.В. представника відповідача - СВК «ІСКРА» про відкладання розгляду справи, призначена нова дата - на 15.07.2025р.
5) 25.07.25 року ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Цонєва В.В. представника відповідача - СВК «ІСКРА» про відкладання розгляду справи, призначена нова дата - на 05.08.2025р.
6) 29.07.2025р. до суду надійшла заява Кобзаренка І.С. - представник відповідача СВК «ІСКРА», якою заявник просив про відвід головуючого судді Кравцової А.В. від участі в розгляді цієї справи, стверджуючи в обґрунтування, що суддею, як головуючим, допущено грубі порушення цивільно-процесуального законодавства, висловлюючи незгоду з процесуальними рішеннями судді - прийняттям до свого провадження цієї цивільної справи і призначення дат судового засідання, незважаючи на те, що, на думку заявника, у справі відсутні позивачі через їх відмову від позову і прийняття цієї відмови ще ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 01.06.2021р., а також посилаючись на те, що суддя після судового засідання з власного телефона узгоджувала наступну дату судового засідання з адвокатом Златі Н.С., що свідчить про упередженість судді та обрання певної позиції з приводу вирішення спору - має прихильність до учасників справи, яких представляє адвокат Златі Н.С.
Оскільки ця заява надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання, вирішення питання про відвід головуючого судді, відповідно до ч.3ст.40 ЦПК України, складом суду, яким справа розглядається, після того, як суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу - заява про відвід головуючого судді була передана до канцелярії суду для розгляду іншим суддею, - який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, що встановлений ч.1 статті 33 цього Кодексу.
7) Ухвалою від 05.08.25р. судді Болградського районного суду Одеської області Раци В.А. (справа №510/1166/19, провадження №2-ві/497/2/25) було відмовлено у задоволенні заяви представника СВК "ІСКРА" Кобзаренка І.С. від 29.07.2025р. про відвід судді Кравцової А.В. у цивільній справі (№510/1166/19, провадження № 2/497/69/25) за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до СВК "ІСКРА", КП Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області "Регіональне бюро державної реєстрації", державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області "Регіональне бюро державної реєстрації" - Сосніної Ганни Валеріївни, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору - СФГ "Чивтьчи", ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ін. (147 осіб), про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
8) Однак, в ході продовження розгляду справи у підготовчому судовому засіданні 21.08.2025р. представник СВК "Іскра" Кобзаренко І.С. знову позав заяву про відвід головуючого судді Кравцової А.В. від розгляду цієї цивільної справи обгрунтовуючи її тими ж підставами - недовірою головуючому у справі через ухвалені нею процесуальні рішення.
Адвокат Цонєв В.В. - другий представник СВК "Іскра" підтримав вимоги заяви представника СВК "Іскра" Кобзаренка І.С., просив задовольнити.
Адвокат Златі Н.С., вважаючи заявлення другого поспіль безпідставного відводу головуючому судді способом затягування строків розгляду справи, просила відмовити у задоволенні вимог цієї заяви.
Треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_4 - представник за довіреністю третьої особи ОСОБА_7 - погодилися з думкою адвоката Златі Н.С.
Ст.40ч.ч.3,8,9,11 визначено, що в разі, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (в даному випадку - надійшла в ході судового засідання) - така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (тобто, в розумінні тим же складом суду, у даному випадку, - цим же головуючим). Питання про відвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановлює ухвалу.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд, вислухавши заявника та думку кожного учасника судового засідання, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про необгрунтованіть та безпідставність вимог заяви Кобзаренка І.С. - представника відповідача - СВК "Іскра" за наступних підстав.
Так, стаття 36 ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді, та зазначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається з тексту заяви про відвід, заявник незгоден з процесуальними рішеннями головуючого судді Кравцової А.В. у цивільній справі, що не може бути підставою для відводу, а виражається у процесуальному праві сторін на апеляційне оскарження окремих процесуальних рішень, або оскарження ухваленого остаточного судового рішення за результатами розгляду справи.
Враховуючи у даному випадку, що суддя, який розглядає заяву про відвід не може виконувати роль апеляційної інстанції, - не вбачається підстав для задоволення вимоги про її відвід.
Щодо посилання заявника на те, що суддя заінтересований в розгляді справи через зазначені в його заяві факти - то вони не підкріплені належними і достатніми доказами, а тому їх існування є лише припущенням заявника та за відсутністю інших доказів про зацікавленість судді у справі, - не можуть бути підставою для відводу судді.
Так, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто, ЦПК України регламентовано обов'язок доказування - кожна сторона несе тягар доказування: Позивач доводить обставини, що стверджують його вимоги, а відповідач - ті, що спростовують ці вимоги або обґрунтовують його власні заперечення. Докази мають бути подані вчасно, відповідно до процесуальних строків. Якщо доказ не може бути поданий вчасно з об'єктивних причин, учасник справи повинен повідомити про це суд письмово, вказавши причини та докази, що підтверджують, що він вжив усіх залежних заходів.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо наявності і достатності підстав для задоволення вимог заяви про відвід судді.
Так, з позиції Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) - її третьої Дисциплінарної палати - що викладена в Рішенні №3441/3дп/15-20 від 09.12.2020, яким вирішувалося питання про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності двох суддів Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_15 та ОСОБА_18, - ВРП визначила, що "...дії судді не мають характеру помилки, а вказують на неналежне ставлення ... до службових обов'язків та свідчать про допущення таких дій внаслідок грубої недбалості... суддя Циганко М.О., ухвалюючи рішення про задоволення відводу судді Павлова В.Г. від розгляду справи №301/2075/18, не вказав належних обставин, які унеможливлювали ухвалення ними об'єктивного рішення у справі... дії судді ОСОБА_15 містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме - порушення правил щодо відводу (самовідводу)". Тобто, суддя був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за те, що задовольнив вимоги заяви про відвід судді від розгляду справи необгрунтовано і безпідставно, тобто, самоусунувся від здійснення правосуддя.
Цим же ріщенням ВРП зазначила, що, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення правил щодо відводу (самовідводу). Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів). А, статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, в разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи лише в разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, - повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26). Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об'єктивного підтвердження таких фактів, чого у зазначеній справі зроблено не було (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).
Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів в їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів в рішеннях у справах «Бочан проти України» (№7577/02, 03.05.2007, § 66); «Газета "Україна-центр" проти України» (№16695/04, 15.07.2010, §§ 28, 32); «Білуха проти України» (№33949/02, 09.11.2006, § 49); «Ветштайн проти Швейцарії» (№33958/96, 21.03.2001, §§ 42-44); «Кастильо Алгар проти Іспанії» (№28194/95, 28.10.1998, § 45); «Феррантелли та Сантанджело проти Італії» (№19874/92, 07.08.1996, § 58); «Фей проти Австрії» (№14396/88, 24.02.1993, § 27), та багатьох інших подібних рішень - ЄСПЛ неодноразово вказував, що "безсторонність суду" в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а також об'єктивного критерію - тобто, чи були в судді достатні гарантії - для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно, до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.
З доводів заяви про відвід та матеріалів і доказів, наданих суду, - не вбачається ані об'єктивних, ані суб'єктивних обставин та підстав, які можна вважати доказом наявності легітимного сумніву конкретного судді Кравцової А.В. стосовно розгляду нею конкретної, цієї цивільної справи.
З огляду на викладене, оскільки заявником Кобзаренком І.С , не надано жодного доказу неупередженості головуючого судді Кравцовій А.В. - суд не знайшов обставини викладені у заяві про відвід такими що є обґрунтованими і які можуть бути підставами для задоволенні вимог заяви про відвід судді.
Щодо інших доводів заяви - вони повністю повторюються з заяви, що була подана цим же заявником 29.07.2025р. і вже розглянуті та двома вищевказаними ухвалами судом залишені без задоволення як необгрунтовані, я тому не підлягають повторному розгляду.
Так, відповідно до положень ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники мають добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства; якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути без розгляду скаргу, заяву, клопотання; суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами; у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, у тому числі - штраф.
Таким чином, враховуючи, що стадія підготовчого судового засідання лише почалася з самого початку через зміну складу суду і ще триває, зважаючи на посилання заявника у заяві про відвід як на підставу для відводу головуючому судді наявність рішення головуючого судді у підготовчому судовому засіданні (якого, по суті, ще не існує), - щодо прийняття до свого провадження цієї цивільної справи і призначення дат судового засідання, незважаючи на те, що, на думку заявника, у справі відсутні позивачі через їх відмову від позову - є передчасним, з якого вбачається лише незгода заявника з призначенням головуючим суддею дати судового засідання після зміни складу суду у справі, провадження в якій відкрите попереднім складом суду - що не залежить від теперішнього головуючого, який зобов'язаний був виконати вимогу чинного ЦПК України про призначення дати судового засідання після ухвалення Судом рішення про відкриття провадження, а тому заява про відвід є безпідставною та необгрунтованою доказами інших її доказів - та ткою, що задоволенню не підлягає.
Крім того, з вищевикладеного вбачається зловживання заявником правом на відвід, оскільки його заява про відвід головуючому судді є безпідставна і необґрунтована, подана повторно з викладенням тих же необгрунтованих підстав, і подана фактично з метою затягування процесуального часу розгляду справи який триває вже сім років з моменту відкриття в ній провадження Ренійським районним судом Одеської області.
Так, статтею 2 ЦПК України визначені завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. ч.2 цієї статті регламентовано, що "суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі". А, ч.3 цієї статті визначені основні засади (принципи) цивільного судочинства, якими є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Вказаною заявою представник відповідача, стверджуючи, що наявні підстави про відвід судді, яка не може брати участь в розгляді цієї цивільної справи, тим не менш - не послався в обґрунтування своєї заяви на жодну обставину щодо дій/бездіяльності головуючого у цій справі судді, яка судом може бути розглянута і якій можна надати будь-яку оцінку для підтвердження або спростування обставини, що дійсно може бути підставою, яка виключає участь судді в розгляді справи і у зв'язку з чим суддя підлягає відведенню, - з чого вбачається зловживання правом на заявлення відводу з метою затягування строків розгляду справи, тим більше, з огляду на завантаженість суддів, - що порушує право позивачів на розгляд їх позову судом в розумні строки.
Крім того, згідно ч.4ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання - не може бути підставою для відводу.
ВП ВС у справі №917/1739/17 від 04.12.2019р. зробив висновок про те, що суд, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін - тобто, якщо мова йде про розгляд справи, а не відкриття провадження та призначення справи до розгляду і початок її розгляду.
Однак, практика ВС щодо цього принципу продовжує вивчатися й удосконалюватися самим Верховним Судом.
Так, у своїй Постанові від 02.11.2022 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спр. №685/1008/20 (провадж. №61-7861св22) зазначає, що застосування принципу «jura novit curia» не є безмежним, оскільки може порушувати право на справедливий суд - до такого всновку дійшла колегія суддів ВС - https://reyestr.court.gov.ua/Review/107140664.
Крім того, сам вислів, і сама стадія судового розгляду у вищезазначених постановах ВС містить посилання на час - коли саме суд має вчинити такі дії (перевіряти доводи сторін) це вже стадія вирішення спору, тобто, оскільки суд вирішує спір на стдії ухвалення і виготовлення тексту судового остаточного рішення - це - після розгляду справи і дослідження усіх доказів, вислухавши всі пояснення сторін та розглянувши їх письмові пояснення, докази і заперечення, а тому - заявлена заява в цьому випадку про відвід - є передчасна, оскільки справа ще не розглядалася - наразі лише стадія початку судового розгляду.
Однією з найважливіших ознак демократичної та правової держави є незалежність та неупередженість суду. Це одна з основних засад судочинства в Україні, один з основоположних принципів організації та діяльності судових органів. Принцип неупередженості суду реалізується за допомогою встановлення у процесуальному праві інституту відводу судді від участі у розгляді справи. Інститут відводу судді - важливий процесуальний засіб забезпечення неупередженого й об'єктивного судочинства та виконання рішень, що надає можливість відсторонити від участі у процесі особу, яка може мати особисту заінтересованість. За допомогою інституту відводу як процесуального засобу має бути забезпечене неупереджене й об'єктивне судочинство, тобто виконання завдань кримінального судочинства.
Обставини, що виключають участь судді у справі, викладені у ст.36 ЦПК України. Тобто, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу - лише пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору в нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими. Наприклад, суддя може заявити самовідвід з цієї підстави, якщо він або його близькі родичі у тій чи іншій мірі залежні від однієї з сторін. Якщо заяву про відвід з цієї підстави подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Обставинами, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, можуть бути також незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді, тощо. Для того, щоби ці обставини лягли в основу заяви про відвід, - вони також мають бути доведеними.
Спеціальною підставою для відводу судді є також й порушення порядку визначення судді для розгляду справи, який встановлений чинним законодавством - якщо суддя чи колегія суддів сформована без дотримання встановленого порядку, тоді відвід підлягає задоволенню.
З досліджених судом вищевказаних доводів заяви та вивченням матеріалів справи, з клопотання представника відповідача про відвід судді - не вбачається зазначення фактів і обставин, підкріплених належними доказами на підтвердження прямої чи побічної особистої заінтересованості судді Кравцової А.В. в розгляді справи, як не вбачається і підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, а тому, суд дійшов висновку, що вищезазначена заява про відвід судді задоволенню не підлягає, у тому числі - що визначені пунктом 5ч.1ст.36 КПК України - з підстав необгрунтовано заявлених заявником "інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді".
В рішенні Вищої Ради Правосуддя №618/0/15-23 від 06.06.2023р., вказано, що «…через заявлення ОСОБА1 та його представником відводів суддям апеляційного суду за відсутності законних і обґрунтованих підстав для цього заявник продовжив … зловживати своїми процесуальними правами, зокрема правом на відвід суддів, створюючи перешкоди у виконанні ними службових обов'язків, що свідчить про неправомірне втручання у здійснення правосуддя… намагаючись шляхом тиску на суд у такий спосіб домогтися вчергове відводу чи самовідводу визначеного складу колегії суддів від розгляду справи, усуваючи таким чином небажаних, на думку заявника, суддів …від розгляду його заяви… підриваючи суспільну довіру до судової влади в цілому. Намагання чинити тиск на суддів не узгоджуються з принципом незалежності судді та порушують приписи ч.6ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язку поважати незалежність судді та не посягати на неї. Пунктами 1,2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11. та 13.12.1985р., передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин. У Монреальській універсальній декларації про незалежність правосуддя (1983) також закріплено, що судді, як особи, - є вільними та зобов'язані ухвалювати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонукань, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин (пункт 2); ніяка сила не може бути застосована з метою втручання у судовий процес (підпункт «g» пункту 5). Незалежність і недоторканність суддів в Україні гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 та положення ч.2ст.126 Конституції України, «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо. А, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Подібна норма закріплена у ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Незалежність судової влади є однією з необхідних передумов належного виконання суддями своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави. Гарантії незалежності та недоторканності суддів, закріплені в Конституції та законах України, є запорукою справедливого, об'єктивного та неупередженого вирішення судових спорів та ухвалення судових рішень відповідно до визначених засад і правил судочинства та норм права без будь-якого стороннього впливу на підставі власної оцінки фактів і доказів згідно із внутрішнім переконанням судді (суддів), а тому порушення цих гарантій у правовій державі є неприпустимим. Вища рада правосуддя постійно звертає увагу, що незалежність суддів є привілеєм не для захисту їхніх власних інтересів, а в інтересах верховенства права та кожної особи, яка шукає справедливості та очікує здійснення правосуддя. Як зазначається у багатьох міжнародних документах у сфері судової системи, необхідність забезпечення суддівської незалежності зумовлена тим, що на суддів покладається обов'язок приймати остаточне рішення стосовно життя людини, свобод, прав, обов'язків та власності громадян. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України і на засадах верховенства права, є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. А, згідно зі ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом...Досліджені обставини вказують, що законне право учасника процесу на відвід суддів використовувалось у цій справі всупереч меті, для якої воно надано, виключно задля перешкоджання виконанню суддями службових обов'язків через здійснення неправомірного (психологічного) тиску на них, їх дискредитацію та усунення від розгляду судової справи, який на той час не був завершений (спонукання до вчинення певних процесуальних дій, зокрема задоволення заяви про відвід/самовідвід суддів, або до ухвалення суддею певного судового рішення справі), що свідчить про незаконне втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя. Використання і поширення інформації з метою дискредитації суду та/або впливу на безсторонність суду визнаються втручанням в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, оскільки прямо суперечать вимогам закону та не можуть вважатися такими, що вчиняються у законний (конституційний) спосіб (стаття 34 Конституції України). Отже, такі діяння, що порушують конституційний принцип незалежності судді та несуть загрозу авторитету правосуддя, вимагають вжиття Вищою радою правосуддя передбачених її повноваженнями заходів реагування…».
З аргументів заяви про відвід судді та матеріалів справи не вбачається будь-яких конкретних підстав для відводу судді Кравцової А.В. від участі в розгляді цієї цивільної справи, тим більш, з огляду на відсутність будь-які докази на підтвердження таких підстав, тому доводи заяви не заслуговують на увагу, та, через повторне заявлення переважної їх частини - не підлягають розгляду.
Ст.34 цього ж Кодексу визначено, що цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Розглядом вищезазначеної заяви про відвід та матеріалами цієї цивільної справи не встановлено й такої підстави як порушення вимог чинного законодавства щодо визначення судді для розгляду справи.
Таким чином, з матеріалів справи та доводів заяви щодо відводу головуючому не наведено жодної обставини, що може свідчити про можливу необ'єктивність чи упередженість головуючого судді Кравцової А.В. взагалі і конкретно у даному випадку - розгляду даної цивільної справи - навіть для застосування Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 не вбачається обставин - які б могли бути розглянуті судом з метою уникнення сумнівів у сторін та інших учасників судового процесу щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади в Україні.
Таким чином, розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді Кравцової А.В. від участі в розгляді справи, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, та задоволенню не підлягає, а, враховуючи повторнітсь її подання - заявнику слід роз'яснити положення ЦПК України щодо зловживання своїм правом.
Керуючись ст.ст.13,14, 33, 34, 36, 40,44,89, 260,261,353,259ч.6,353ч.1п.4 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Кобзаренка Іавна Степановича - представника відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ІСКРА» про відвід головуючого судді.
Заяву «про відвід судді Кравцової Алли Валентинівни від участі в розгляді цивільної справи №510/1166/19 (провадження №2/497/525/24)» - що подана на початку і в ході підготовчого судового засідання 21.08.2025року - залишити без задоволення.
Роз'яснити учасникам справи, що, відповідно до положень ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники мають добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства; якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути без розгляду скаргу, заяву, клопотання; суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами; у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, у тому числі - штраф.
Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 25.08.2025 року.
Суддя А.В. Кравцова