Справа № 604/1493/24
Провадження № 2/604/66/25
07 серпня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Сташківа Н.Б.,
за участі секретаря Крупи А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про заборгованості за кредитним договором,-
В листопаді 2024 року представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 18 листопада 2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і ОСОБА_1 було укладено договір №477956-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 42000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Вказує, що згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою.
Зазначає, що всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 167665 грн., що складається з 46120,12 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 120904,84 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 640,36 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов вказаного кредитного договору, позивач просив стягнути з останньої вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, однак подала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, вказала що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилась.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврищук В.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення в яких просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний договір не може вважатись укладеним, оскільки він не містить невід'ємних умов договору, а саме порядку укладення договору та порядку створення і накладання сторонами електронного підпису, а отже є непідписаний. Крім того вказав, що положення договору є несправедливими, зокрема щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання зобов'язань за договором, а тому розмір відсотків не може бути більшим за 23060,06 грн. Дані пояснення суд розцінює як відзив на позов.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
18 листопада 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №477956-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-7271, у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 42000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Згідно п.п.2.2. 2.4. Договору, встановлено: тип кредиту - кредит. Строк, на який надається кредит 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15013096, фіксована.
Згідно п.п.2.5. Договору, комісія за надання кредиту становить 6300,00 грн.
Строк дії договору визначено до 04 травня 2024 року (п. 2.7. Договору).
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 109200,00 грн (п.2.8 Договору).
Орієнтовна реальна річна 9168,16 % (п.2.9. Договору).
Сторонами погоджено, що у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору (п.3.2.1 Договору).
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
В п.3.2.3. договору сторони погодили графік платежів, який передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника (п.3.2.4 Договору).
Відповідно до п.4.1.2 Договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов'язаний повідомити Кредитодавця у письмовій формі до закінчення вказаних 14 календарних днів. В такому випадку Позичальник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення включно за ставкою, встановленою п. 2.4. цього Договору та сплатити комісію за надання кредиту.
Позичальник зобов'язаний виконувати цей Договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором, повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.
До вказаного договору додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.
Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.
Договір № 477956-КС-002 від 18 листопада 2023 про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7271.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, її персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
З долучених до матеріалів справи довідок, а також інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 18 листопада 2023 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на підставі договору №477956-КС-002 від 18 листопада 2023 про надання кредиту перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти, двома транзакціями, а саме перерахувало грошові суми в розмірі 25000 гривень та 17000 гривень, у загальній сумі 42000 гривень.
15 серпня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №477956-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах:
Згідно умов додаткової угоди №1 Кредитодавець та Позичальник підтвердили, що станом на 10.04.2024 сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 14120,12 грн.
Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди: 2.1. Кредит збільшується на 3 000,00 грн., та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов'язується повернути, Кредит збільшений на 32000,00 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі. Після збільшення суми Кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту та Додаткового кредиту складатиме 46120,12 грн. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту:- загальна сума отриманого Кредиту становить: 46120,12 грн. (п.3 Додаткової угоди);- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7693,58 процентів;- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 116345,60 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту: 4800,00 грн. (п.5. Додаткової угоди). Крім того сторонами визначено новий графік платежів (п.6.1. Додаткової угоди). Всі інші умови Договору, що не змінені Додатковою угодою, залишаються чинними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та діє протягом строку дії Договору.
Додаткова угода №1 від 10 квітня 2024 року до Договору № 477956-КС-002 від 18 листопада 2023 про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7721.
З долучених до матеріалів справи довідок, а також інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 10 квітня 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на підставі Додаткової угоди №1 від 10 квітня 2024 року до договору №477956-КС-002 від 18 листопада 2023 про надання кредиту перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти, двома транзакціями, а саме перерахувало грошові суми в розмірі 25000 гривень та 7000 гривень, у загальній сумі 32000 гривень.
Посилання представника відповідача, наведених у письмових поясненнях (відзиві), в яких зокрема, представник відповідача вказує на неукладення кредитного договору, проте водночас вважає, що відсотки за заборгованістю по кредиту слід стягувати у меншому розмірі, ніж просить відповідач, суд розцінює, як суперечливі. Дії ОСОБА_1 з коштами що 18 листопада 2023 року та 10 квітня 2024 року надійшли на її рахунок, а саме розпорядження вказаними коштами на власний розсуд свідчить про те, що вона усвідомлювала існування кредитного договору (та укладеної додаткової угоди) та визнала зобов'язання за ним, а тому твердження її представника, що кредитний договір є неукладеним, не знайшли свого підтвердження. Суд розцінює позицію відповідача як намагання уникнути відповідальності та небажання сплачувати заборгованість за зобов'язанням.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.
Таким чином, судом встановлено, що 18 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір №477956-КС-002 про надання кредиту, а 10 квітня 2024 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до вказаного договору, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором до неї обов'язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03.11.2024 року у відповідача утворилась заборгованість за договором № 477956-КС-002 від 18 листопада 2023 року про надання кредиту, в розмірі 167665,32 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту 46120,12 грн; - суми прострочених платежів по процентах 120904,84 грн., суми заборгованості по комісії в розмірі 640,36 грн.
Суд не погоджується з таким розрахунком заборгованості наданого позивачем і з цього приводу зазначає наступне.
Суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за комісіями, які встановлені в Договорі кредиту та Додатковій Угоді №1 до Договору кредиту, оскільки така вимога не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд звертає увагу, що пунктом 2.5. Договору кредиту встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 6300,00 гривень, а п.5. Додаткової угоди №1 встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту в розмірі 4800,00 гривень. Необхідність внесення плати за надання кредиту передбачена у паспорті споживчого кредиту та у графіку платежів.
Однак позивачем в Договорі чи Додатковій угоді не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія.
Оскільки позивач встановив плату за указані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов'язку відповідача сплачувати комісію за надання кредиту у загальному розмірі 11100,00 грн. є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по разовій комісії в сумі 11100,00 грн., встановленою саме за надання кредиту як фінансового інструменту, необхідно відмовити із наведених підстав.
Більш того дана сума комісії не могла бути включена в розрахунок заборгованості.
З наданого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням комісій та їх погашення, які нараховані неправомірно, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 46120,12 грн. Проте, згідно наданих виписок по рахункам фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на суму заборгованості, у яку була включена комісія.
ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись позивачем на погашення процентів, та комісії, які банк не мав права нараховувати, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Таким чином, для визначення суми заборгованості відповідача перед позивачем. Суд застосовує наступний розрахунок.
Сума кредиту - 42000 грн.; загальний строк кредитування - 312 днів (144 дні фактичного користування коштами до дати укладення Додаткової угоди №1 + 168 днів (24 тижні) визначені умовами Додаткової угоди №1, тобто з 10 квітня 2024 року); відсоткова ставка 1,15013096 % в день, яка застосовується з 18 листопада 2023 року до 29 травня 2024 року включно; відсоткова ставка, яка застосовується з 30 травня 2024 року включно до 25 вересня 2024 року - 2% в день від загальної суми заборгованості. Такий розмір процентної ставки застосовується, оскільки відповідач ОСОБА_1 здійснювала погоджені сторонами виплати згідно графіку платежів, аж до 08 травня 2024 року, таким чином несплата суми заборгованості згідно погодженого сторонами графіку платежів відбулась 22 травня 2024 року, внаслідок чого виникла прострочка по кредиту. Строк цієї прострочки більше семи календарних днів настав 30 травня 2025 року, тобто право нараховувати відсотки в розмірі 2% в день від загальної суми заборгованості виникає саме з цієї дати.
Також судом враховується коригування суми заборгованості у зв'язку зі збільшенням суми кредиту 10.04.2024 року на 32000 гривень у зв'язку із кладенням Додаткової угоди №1, а також зі зменшенням у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, а саме: 02.12.2023 року, 16.12.2023 року, 30.12.2023 року, 13.01.2024 року, 27.01.2024 року, 10.02.2024 року, 24.02.2024 року, 09.03.2024 року, 23.03.2024 року, 04.04.2024 року, відповідачем було сплачено по 9100,00 гривень в кожен з вказаних днів; 10.04.2024 року сплачено 974,40 гривень, а 24.04.2024 року та 08.05.2024 року сплачено по 9690,00 гривень. Загальна сума сплачених коштів становить 111354,40 гривень.
Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 41136,90 гривень.
Отже позов підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, а також із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи суму задоволення позову, що становить 24,54% від заявлених позивачем вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 594,46 грн. (2422,40 грн.*24,54%) в рахунок відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01033, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за Кредитним договором № 477956-КС-002 від 18 листопада 2023 року у розмірі 41136 (сорок одна тисяча сто тридцять шість) гривень 90 (дев'яносто) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01033, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) понесені судові витрат по оплаті судового збору в розмірі 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 46 (сорок шість) копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Б. Сташків