Справа № 944/4450/25
Провадження №2/944/2002/25
/про відмову у відкритті провадження/
26.08.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій,
ОСОБА_1 звернулась до Яворівського районного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить: припинити дії фізичних осіб, громадян ОСОБА_2 , як командира військової частини НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 по свавільному втручанню у сферу особистого життя її сина ОСОБА_4 , що порушують : право на життя на свободу, особисту недоторканість та право на свободу пересування та моє, його матері, ОСОБА_5 , сумарно відшкодувати матеріальну шкоду та збитки у розмірі 230 ( двісті тридцять ) тисяч гривень, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 мільйона гривень; вимагання сплатити судовий збір підробленими грошовими одиницями бездержавного герба Української РСР перейменованої в Україну референдумом 01.12.1991 року в Україну буде вважати злочином проти української нації та території і в межах кордонів Української РСР перейменованої в Україну референдумом 01.12.1991 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключено суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п.2 ч. 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Предметом поданого позову є оскарження дій, а також відшкодування шкоди у зв'язку з проходження військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , отже даний спір є публічно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 686/31246/19.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з такої служби.
Вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби.
Викладене взаємоузгоджується з висновком Великої Палати Верховного суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.
Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Частиною 1 ст. 20 КАС України, визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевому загальному суду як адміністративному суду, до якого не входять спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.2 ст.20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Виходячи з вказаних вище правових норм, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки зазначена позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідним окружним адміністративним судом.
Керуючись статтями 19, 186, 260 ЦПК України, суддя,
у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідним окружним адміністративним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Юрій КОЛТУН