Провадження № 33/803/1267/25 Справа № 199/2652/25 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
18 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., адвоката Хараїм О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, апеляційну скаргу адвоката Хараїм О.В. на постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2025 року приблизно о 21-40 годин, за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Ременного, 11, ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL VECTRA державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частини 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 року ОСОБА_1 , взнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодилась захисник ОСОБА_2 а оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення або ж вирішити питання, щодо застосування аналогії закону та призначити ОСОБА_1 більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом.
В обґрунтування свої вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт зупинки та керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ..
Крім того відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є належним та допустимим доказом, оскільки здійсненний з невідомого пристрою, який не містить відомостей, що вказані дії здійснено саме в день складання протоколу.
Наголошує, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 , зазначив, що не керував транспортним засобом, а все що зафіксовано на відеозаписі було зроблено під тиском працівників патрульної поліції.
Зазначає, що працівниками патрульної поліції, не проведено огляд та не встановлено ознак сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Наголошує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в період складання протоколу, виконував розпорядження командира у зв'язку з чим огляд на стан сп'яніння повинен проводитись за участю уповноваженої на те особи.
У зв'язку з вищезазначеним адвокат просить рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.
Позиції сторін в суді:
Адвокат Хараїм О.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити.
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, сторона захисту не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено за його відсутність, відповідно до ст. 268 КУпАП .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП , завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом серії ЕПР1 № 248857 від 16.02.2025 року про адміністративне правопорушення, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.02.2025 року, відповідно до якого зазначені виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, особу до Добропільського ЛІЛ не доставлено та огляд не проведено у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів згідно якого, огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою водія;
постановою серії ЕНА № 4088773 від 16.02.2025 року про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.п.2.1а, 2.1б ПДР;
довідкою про наявне посвідчення водія;
відеозаписом з бодікамери працівника патрульної поліції на якому зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу та повідомлення її причини, працівник поліції повідомив водію про виявлені ознаки сп'яніння у зв'язку з чим водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп'яніння у медичному закладі або на місці із застосуванням приладу «Драгер» на що останній відмовився, оскільки знаходився на бойовому завданні, працівниками поліції ознайомлено водія з його правами та обов'язками передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також роз'яснено наслідки не проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Доводи сторони захисту, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , спростовуються відеозаписом з бодікамери працівника патрульної поліції, на якому водій ОСОБА_1 особисто без жодного тиску з боку працівників поліції повідомив, що керував транспортним засобом OPEL VECTRA з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Крім того під час оголошення ознак алкогольного сп'яніння та пропозиції пройти огляд задля виявлення стану алкогольного сп'яніння на яку водій відмовився, останні не заперечував перебування в стані алкогольного сп'яніння, а свою відмову мотивував тим, що знаходиться на бойовому завданні та не має часу. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не сприймає до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп'яніння .
Твердження апелянта та самого ОСОБА_1 про те що заявлені на відеозаписі покази ОСОБА_1 отримано під тиском з боку працівників патрульної поліції не знайшло свого підтвердження. Оскільки вина водія підтверджена сукупністю наведених доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є належними, допустимими та достовірними доказами, а тому є достатні підстави для прийняття обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження захисника безпідставним.
Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.
Під час судового розгляду достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
З приводу доводів адвоката про застосовування аналогії права, а саме вимог ст. 69 КК України та не накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, а обмежитись штрафом суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим додатковим стягненням позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України позбавлення права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАПта Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 .. cкладу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни - залишити без задоволення.
Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: