Провадження № 22-ц/803/5943/25 Справа № 185/9622/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 30
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" та ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року у складі судді Болдирєвої У.М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що є дочкою загиблого на підприємстві ОСОБА_2 .
Зазначає, що відповідно до акту № 56 форми Н-1, затвердженого 31 липня 2002 року директором ДВАТ “Шахта Ювілейна»ДХК “Павлоградвугілля» трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого потерпілий помер. Комісією встановлено, що у нещасному випадку відсутня вина ОСОБА_2 .
Вказує, що внаслідок втрати батька, їй завдана моральна шкода, яка полягає в постійно психологічно-емоційних відчуттях страждання, депресії, оскільки вона втратив близьку, рідну людину, а тому була позбавлена підтримки, виховання з боку батька, його турботи та любові, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних із смертю батька до сих пір.
Оскільки, саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_2 загинув, вимушена звернутися до суду та просити стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві у розмірі 600000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька 400000,00 грн., з відрахування податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 3200,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки не створення відповідачем належних та безпечних умов праці, призвело до того, що дочка померлого страждає, така втрата є невідворотною, бо жодна людина не може замінити рідного батька позивачу, його любов та турботу, смертю останнього завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний сімейний уклад життя й беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дочки, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через смерть близької людини.
Не погодившись з таким рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши до 100000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, є завищеним. Вказує, що законодавство, що було чинним на час смерті, внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_2 - батька позивача, не містило положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем членам сім'ї загиблого, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між нещасним випадком та діями відповідача. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди саме у зазначеному розмірі, оскільки при визначені розміру моральної шкоди мають бути враховані засади розумності, виваженості та справедливості, що судом першої інстанції виконано не було.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила змінити рішення суду в частині стягнення податків, а саме без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що стягнута з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягають оподаткуванню.
Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався на виробничому структурному підприємстві ДВАТ «Шахта «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", що підтверджується актом № 56 форми Н-1, затвердженого 31 липня 2002 року директором ДВАТ “Шахта Ювілейна»ДХК “Павлоградвугілля».
Відповідно до акту № 56 форми Н-1, затвердженого 31 липня 2002 року директором ДВАТ “Шахта Ювілейна»ДХК “Павлоградвугілля», у нещасному випадку відсутня вина ОСОБА_2 .
Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини, смерть ОСОБА_2 настала в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, а отже наявні у зв'язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого батька позивача було смертельно травмовано, чим саме позивачу спричинено моральну шкоду, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мав місце 21 липня 2002 року, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до цієї статті фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) та постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року в справі № 212/1153/20 (провадження № 61-13997св20).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з втратою батька, завдає їй душевних та психологічних страждань, вона позбавлена можливості спілкування з рідною близькою людиною, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З урахуванням викладеного, зважаючи, що смертю батька ОСОБА_1 завдано глибоких моральних страждань, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, враховуючи обсяг моральних страждань, які ОСОБА_1 пережила і які переживатиме надалі через смерть близької людини.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_2 , дійшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві у розмірі 400000,00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, враховуючи наступне.
Відповідно до Закону № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 25 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Водночас суд першої інстанції не врахував, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20 (провадження № 61-3093св22).
Суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що сума, стягнута з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягають оподаткуванню.
За таких обставин, визначена судом сума моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві з якою погоджується колегія суддів, підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" щодо не врахування судом першої інстанції норм ЦК України, чинного на момент виникнення правовідносин, оскільки спори про відшкодування повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинне на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, є безпідставними, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції застосовані положення статті 5 ЦК України та справу розглянуто у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті працівника, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 отримав травми під час виконання ним трудових обов'язків у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що свідчить про незабезпечення безпечних умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Аргументи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості, справедливості та конкретних обставини у справі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував, що стягнута з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягає оподаткуванню, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року - змінити зазначивши, що сума моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві підлягає стягненню без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 серпня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна