Провадження № 22-ц/803/5982/25 Справа № 185/13981/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 30
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» та ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року у складі судді Болдирєвої У.М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що є дружиною загиблого на підприємстві ОСОБА_2 .
Зазначає, що її чоловік працював у виробничому структурному підрозділі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-1 №50 від 28 грудня 2006 року.
Вказує, що внаслідок втрати чоловіка, їй завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які вона перенесла у зв'язку з втратою близької та дорогої для неї людини, вона наразі позбавлена можливості відчувати підтримку чоловіка та отримати його турботу, що призвело до істотних вимушених змін у її житті.
Оскільки, саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_2 загинув, вимушена звернутися до суду та просити стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві у розмірі 600000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка 400000,00 грн., з відрахування податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 3200,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки не створення відповідачем належних та безпечних умов праці та смерті ОСОБА_2 , призвело до того, що дружина померлого страждає, така втрата є невідворотною, смертю останнього дружині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад її життя й беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через смерть близької людини.
Не погодившись з таким рішення суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши до 150000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, є завищеним. Вказує, що законодавство, що було чинним на час смерті, внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_2 - чоловіка позивача, не містило положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем членам сім'ї загиблого, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між нещасним випадком та діями відповідача. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди саме у зазначеному розмірі, оскільки при визначені розміру моральної шкоди мають бути враховані засади розумності, виваженості та справедливості, що судом першої інстанції виконано не було.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила змінити рішення суду в частині стягнення податків, а саме без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що стягнута з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягають оподаткуванню.
Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався на виробничому структурному підприємстві «Шахта «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», про що складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 50 від 28 грудня 2006 року за формою Н-1.
Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини, смерть ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, а отже наявні у зв'язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статті 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статті 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв'язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дружині померлого заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі положень частини 2 статті 1168 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Судом встановлено, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратила чоловіка. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що втрата чоловіка завдає ОСОБА_1 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь дружини померлого, який визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом першої інстанції враховано, що дружиною померлого пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вона зазнала у зв'язку із смертю чоловіка, значний душевний біль від втрати чоловіка, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, така втрата є невідворотною, смертю останнього дружині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад її життя, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дружини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_2 , визнано серед інших також і останнього, дійшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення з відповідача моральної шкоди, завдану внаслідок смерті чоловіка на виробництві у розмірі 400000,00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, враховуючи наступне.
Відповідно до Закону № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 25 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Водночас суд першої інстанції не врахував, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20 (провадження № 61-3093св22).
Суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що сума, стягнута з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягають оподаткуванню.
За таких обставин, визначена судом сума моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві з якою погоджується колегія суддів, підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги про те, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_2 , а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 працював у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», отримані травми відбулись під час виконання ним трудових обов'язків, які в подальшому призвели до смерті останнього, що свідчить про незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості, справедливості та конкретних обставини у справі.
Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що підприємство в повному обсязі виконало обов'язки, передбачені законодавством України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував, що стягнута з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, не підлягає оподаткуванню, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року - змінити зазначивши, що сума моральної шкоди, завданої смертю чоловіка підлягає стягненню без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 серпня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна