Провадження № 22-ц/803/6987/25 Справа № 201/10896/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 19 травня 2025 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у складі судді Федоріщева С.С. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 19 травня 2025 року призначено у цивільній справі №201/10896/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити певні дії, проведення судової будівельно-технічної експертизи.
На вирішення експерта поставлені наступні питання:
1) Чи проводились будь-які ремонтні або будівельні роботи співвласником ОСОБА_1 38/100 частин житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а1-1», що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0532 га кадастровий номер 1210100000:03:190:0011?
2) Якщо такі роботи проводились - в чому саме вони полягали, у яких конструктивних елементах (фундамент, стіни, дах, перекриття, підлога тощо) та коли саме вони були здійснені ОСОБА_1 .?
3) Чи існує причинно-наслідковий зв'язок між виникненням тріщин у будівлі житлового будинку літ. «А-1», будівлі прибудови літ. «а1-1» на земельній ділянці площею 0,0532 га кадастровий номер 1210100000:03:190:0011 співвласника 38/100 частин домоволодіння ОСОБА_3 за наслідками проведення ремонтних робіт у вищенаведених спорудах та пошкодженнями, такими як тріщини, просідання, порушення меж фундаментів, деформації елементів несучих конструкцій?
4) Яка давність виникнення тріщин та інших пошкоджень, руйнувань у стінах та фундаменті будинку літ. «А-1», прибудов літ. «а-1», «а2-1», «а1-1», що розташований за адресою
АДРЕСА_2 ) Чи могли пошкодження будівель житлового будинку літ. «А-1», що розташований за адресою АДРЕСА_1 (тріщини, просідання фундаменту, тощо) бути спричинені виключно або частково: зношеністю будівельних конструкцій; природними явищами (просідання ґрунту, атмосферні опади, волога, зледеніння тощо); іншими чинниками?
6) Чи створюють наявні перебудови житлового будинку літ. «А-1», будівлі прибудов літ. «1», літ. «а2-1», розташовані в межах частки ОСОБА_2 (62/100), перешкоди для доступу ОСОБА_1 до її частки (38/100) житлового будинку літ. «А-1»?
Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та попереджено їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку і за дачу свідомо помилкового висновку (за ст. 384, 385 КК України).
У розпорядження експертів надано матеріали даної цивільної справи.
Провадження у справі на період проведення експертизи зупинено.
Витрати із проведення експертизи покладено на ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 218-222).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду для продовження розгляду (т. 1 а.с. 227-242).
Відповідач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
Так, при постановленні оскарженої ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що є доцільним призначити судову будівельно-технічну експертизу, яка необхідна для з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 1-7) та просила суд визнати незаконними діями ОСОБА_2 щодо проведення капітального ремонту частини будівлі житлового будинку літ. “А-1» та реконструкції будівель прибудов літ. “а-1», літ “а2-1»; усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні 38/100 частин домоволодіння та земельною ділянкою площею 0,0532 га кадастровий номер 1210100000:03:190:0011, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинної перебудови частини будівлі житлового будинку літ. “А-1» та будівель прибудов літ. “а-1», літ “а2-1», які примикають до 38/100 частин домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_1 та повернення конфігурації таких приміщень до попереднього стану, згідно технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 , станом на 15.01.2010 року за власний рахунок ОСОБА_2 ; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки площею 0,0532 га кадастровий номер 1210100000:03:190:0011, що належить співвласнику 38/100 частин домоволодіння гр. ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 .
У березні 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Захарчук Н.В. звернувся до суду із клопотанням про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи обґрунтовуючи його тим, що на обґрунтування своєї правової позиції позивачем було подано висновок судового експерта ОСОБА_5 №1416-10 від 28.11.2023 року, однак, зазначений висновок не дає вичерпних відповідей на ряд суттєвих питань, тому має ознаки неповноти та одностороннього аналізу, а саме: у висновку не встановлено час (орієнтовну давність) появи тріщин у конструктивних елементах будівель; - не досліджено вплив природних факторів (просідання ґрунту, опади, зношеність конструкцій) на появу пошкоджень; - не проаналізовано, чи могли дії самої позивачки ( ОСОБА_1 ) - зокрема, перебудови, ремонтні роботи в її частині домоволодіння - спричинити пошкодження, на які вона посилається в своєму позові; - не визначено, чи були здійснені будь-які ремонтні роботи в частині домоволодіння ОСОБА_1 , і чи мають вони причинно-наслідковий зв'язок з пошкодженнями. Експертизу проведено без участі відповідача, без замірів, лише візуально (т. 1 а.с. 198-199).
Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 19 травня 2025 року призначено у цивільній справі №201/10896/24 проведення судової будівельно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 218-222).
Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1); проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених процесуальним законом.
Суд з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові; після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи; допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним висновку.
Порядок призначення судової експертизи, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертизи та оформлення її результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, науково - методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це складений у визначеному законодавством порядку докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 103 ЦПК України).
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 103 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Отже, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).
Отже, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв'язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
В такій категорій справ основоположним доказом є саме висновок експерта, оскільки саме він має такі спеціальні знання. В матеріалах справи відсутні докази того, що суддя в провадженні якого знаходиться дана цивільна справа, а також будь-який інший учасник даної справи має такі спеціальні знання.
Оскільки сторона відповідача заявляє клопотання про призначення експертизи, то враховуючи, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, суд не має права позбавляти сторону по справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Призначення судом першої інстанції експертизи не порушує принципу розумної пропорційності між застосованими засобами розгляду справи та законністю цілі та відповідає сутності права сторін на доступ до правосуддя.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність підстав для задоволення клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки для з'ясування обставин, які зазначені в позові та про які йдеться у заяві про призначення судової будівельно-технічної експертизи, потрібні спеціальні знання.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було порушено норми ЦПК, оскільки позивачем разом з позовом було надано висновок експерта, який на думку позивача відповідає вимогам чинного законодавства, також у справі достатньо належних та допустимих доказів, яким судом не надано достатньої правової оцінки, та не наведено достатніх мотивів щодо необхідності призначення ще однієї експертизи слід відхилити.
Як зазначено вище цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідач вважає неповними висновки експерта наданого позивачем до позову, а тому відповідач має право згідно ст.ст. 12, 43 ЦПК України заявляти клопотання про призначення по справі судової експертизи на підтвердження своїх заперечень, при цьому відповідач в клопотанні обґрунтував необхідність призначення судової експертизи саме неповнотою встановлених експертом обставин, які мають значення для розгляду даної справи. Крім того за вимогами норм ЦПК суд може надавати оцінку доказам з точки зору їх достатності, допустимості та належності лише при прийнятті рішення про суті спору, а не в ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач могла самостійно замовити та провести судову будівельно-технічну експертизу колегією суддів оцінюються критично. Призначення судової експертизи у справі є частиною дослідження обставин по справі та, у сукупності з іншими обставинами, дозволить суду максимально повно з'ясувати обставини по справі, сприятиме встановленню істини. Суд, не даючи оцінку правовим відносинам між сторонами у справі, не вправі позбавляти дозволених законом та обраних сторонами засобів доказування, оскільки за такої ситуації це порушить їх права у цивільному процесі, свідчитиме про порушення принципу диспозитивності та об'єктивного судового розгляду.
Апеляційний суд на даній стадії судового розгляду цього спору не може втручатись в дії суду по визначенню обсягу та достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд може встановити дійсні обставини справи за наявних в матеріалах справи доказів.
Доводи апеляційної скарги, що клопотання про призначення експертизи заявлене відповідачем лише з метою затягування та ускладнення розгляду справи є лише припущеннями сторони позивача, а тому відхиляються апеляційним судом.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскарженої ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 19 травня 2025 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “13» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “25» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна