Провадження № 22-ц/803/7142/25 Справа № 187/784/25 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
25 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Макарова М.О., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року про повернення
позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року матеріали позовної заяви повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правові підстави для повернення скарги відсутні.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи скаргу, суддя першої інстанції виходив з того, що позивачкою об'єднано вимоги про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів з порушенням правил об'єднання позовних вимог, а розгляд їх у одному провадженні призведе до порушення правил підсудності.
Однак, колегія суддів з такими висновками судді місцевого суду погодитися не може, зважаючи на наступне.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів.
Згідно позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Самарського районі Дніпропетровській області.
Як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 06.12.2018 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17), що територіально відноситься до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Отже, з огляду на наведені норми процесуального закону позивачка мала альтернативне право пред'явити позов як за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, так і за зареєстрованим своїм місцем проживання чи перебування, що вона і зробила.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У роз'ясненнях, що містяться в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року зазначено, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (що узгоджується із ст. 27 чинного ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК) (що узгоджується із ч. 15 ст. 28 чинного ЦПК України).
Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК (що узгоджується із ч.1 ст. 28 чинного ЦПК України).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року, у справі № 200/11563/18 (про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини).
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. Така вимога і міститься у частині 4 статті 263 ЦПК України, де зазначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів не є похідною від позовної вимоги про позбавлення батьківських прав в розумінні статті 188 ЦПК України, проте поєднання її в одному проваджені із вимогою про позбавлення батьківських прав, не суперечить положенням процесуального закону, оскільки зазначені вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Процесуальний закон не забороняє такого поєднання, а жодна норма ЦПК чи СК України не містить заборони щодо одночасного розгляду вимог про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів.
Такий підхід узгоджується з принципом процесуальної економії та забезпечення комплексного захисту прав дитини.
Таким чином, суддя місцевого суду дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення скарги та постановив ухвалу, яка суперечить вимогам ЦПК України.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За викладених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року про повернення позовної заяви - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2025 року
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.О. Макаров
І.А. Єлізаренко