Провадження № 22-ц/803/5841/25 Справа № 185/9294/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-РЗ» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у складі судді Юдіної С.Г. у цивільній справі № 185/9294/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріколь-Самара», Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-РЗ» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, пред'явленим до ТОВ “Агріколь-Самара» та ТОВ “Актив-РЗ», на предмет припинення шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між нею та ТОВ “Агріколь-Самара», правонаступником якого є ТОВ “Актив-РЗ», посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,4310 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9914 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0821, яка розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,4310 га № 66 строком на 5 років.
24 лютого 2015 року між позивачем та ТОВ «Агріколь-Самара» укладена Додаткова угоду до Договору оренди земельної ділянки № 66 від 01 грудня 2011 року.
15 лютого 2016 року між позивачем та ТОВ «Агріколь-Самара» укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,9914 га строком на 15 років, а в подальшому укладено додаткову угоду на продовження користування ділянкою. Однак, орендатор орендну сплату не сплачує з 2022 року, у зв'язку із чим позивач звернулася із даним позовом до суду.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агріколь-Самара», ТОВ «Актив-РЗ» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.
Припинено шляхом розірвання Договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,4310 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, укладений 01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара», правонаступником права оренди якого є ТОВ «Актив-РЗ», право оренди за яким зареєстровано 22 червня 2015 року, номер запису про інше речове право 10134117.
Припинено шляхом розірвання Договір оренди земельної ділянки, площею 7,9914га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, укладений 15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара», правонаступником права оренди якого є ТОВ «Актив-РЗ», строком на 15 років, право оренди за яким зареєстровано 21 лютого 2017 року, номер запису про інше речове право 19209827.
Стягнуто з ТОВ «Агріколь-Самара» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Стягнуто з ТОВ «Актив-РЗ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (а.с.71-73).
Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем несплати відповідачами орендної плати по двох договорах за 2022 та 2023 роки користування спірними земельними ділянками, що, в силу положень ст.25, 96,125,141 Земельного кодексу України, ст. 21,32, 34,35 ЗУ “Про оренду землі» та ст. 526,610,629,651 ЦК України, є підставою для розірвання таких договорів та припинення права оренди відповідачів на спірні земельні ділянки.
Не погодившись з рішення суду, у квітні 2025 року ТОВ «Актив-Р3» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ТОВ “Актив-РЗ» є орендарем за спірними договорами оренди земельних ділянок, що позивачем визнається. Скаржником надавались суду першої інстанції платіжні інструкції про сплату оренди за 2023 та 2024 роки, однак суд першої інстанції невірно зазначив, що доказів укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ “Актив-РЗ» не надано. Таке не відповідає дійсності, адже ТОВ “Актив-РЗ» на підставі договору купівлі-продажу, як це регламентує ст. 7 ЗУ “Про оренду землі», набув право оренди земельних ділянок, чим замінив у зазначених договорах орендаря ТОВ “Агріколь-Самара», та набув усі права та обов'язки за спірними договорами оренди землі, укладеними ТОВ “Агріколь-Самар» та ОСОБА_1 ..
Скаржник наголошує, що ним 28 листопада 2023 року виплачена позивачеві орендна плата по двом орендованим земельним ділянкам у загальній сумі 18 000 грн, про що позивач була обізнана та погодила таку виплату. Так само за 2024 рік платіжними дорученнями було виплачено позивачеві також 18 000 грн, що є платою наперед, погодженою з позивачем. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про добросовісне виконання ним обов'язку зі сплати орендної плати.
Позивач та ТОВ “Агріколь-Самара» своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким вимоги до ТОВ Актив-РЗ» задовольнити частково, в частині вимог до ТОВ “Агріколь-Самара» передати матеріали справи до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/2204/24 про банкрутство ТОВ «Агріколь-Самара» з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,4310 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, розташованої на території Кочережківської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 120033, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 409/01 від 07 березня 2001 року.
01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара» укладено договір оренди земельної ділянки № 66 строком на 5 років.
01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Агріколь-Самара» підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду останньому.
24 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара» укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 66 від 01 грудня 2011 року, якою були внесені зміни в пункт 2.1 Договору щодо строку укладання договору та в пункт 1.2 Додатку 1 до Договору щодо розміру орендної плати.
Крім того, позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09 лютого 2017 року державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дутчак Ю.С., належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9914 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0821, яка розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Однак, 15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріколь-Самара» укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,9914 га строком на 15 років, а в подальшому укладено додаткову угоду на продовження користування ділянкою.
На виконання п. 1.1 Договору оренди 15 лютого 2017 року між сторонами було підписано Акт прийому - передачі земельної ділянки, відповідно до якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду відповідачу ТОВ «Агріколь-Самара».
Орендна плата за 2022, 2023 ТОВ «Агріколь-Самара» не сплачувалась, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит.
У відповідності до п. 5.2.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, до орендаря застосовується відповідальність, встановлена п. 7.1. цього договору.
Згідно п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що цей Договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання Договору чи зміни його умов ці питання вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Права та обов'язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, задовольняючи позовні вимоги до ТОВ “Агріколь-Самара», суд першої інстанції виходив з доведеності факту несплати відповідачем на користь позивача орендної плати за обидві земельні ділянки за 2022 та 2023 роки, що підтверджується і довідкою ТОВ “Агріколь-Самара» за вих.№13/АЗ від 17 червня 2024 року (а.с.20).
Однак, суд першої інстанції не у повній мірі дослідив надані письмові докази та не з'ясував фактичних обставин справи, тоді як за Інформацією з Державного реєстру речового права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.19,27), право оренди за договором купівлі-продажу від 01 листопада 2023 року зареєстровано за ТОВ “Актив-РЗ» на земельну ділянку кадастровий номер 1223584000:01:001:0820 та земельну ділянку кадастровий номер 1223584000:01:001:0821.
З цього належить дійти висновку, що на день подання позову 10 березня 2025 року право оренди обох земельних ділянок належало ТОВ “Актив-РЗ», який і є належним відповідачем у даній справі, адже, за вимогами ст. 7 ЗУ “Про оренду землі», набуває за зазначеними вище договорами, укладеними між ТОВ “Агріколь-Самара» та ОСОБА_1 усі права та обов'язки у цих договірних відносинах.
Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника, що висновок суду про відсутність укладеного ОСОБА_1 договору оренди з ТОВ “Актив-РЗ», є безпідставним, оскільки останнє є стороною договорів оренди від 2011 року та 2016 року, як правонаступник, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ “Агріколь-Самара».
Розв'язуючи вимоги ОСОБА_1 до ТОВ “Актив-РЗ», суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність істотних порушень умов договорів оренди з боку орендаря, що виразилось у систематичній несплаті орендної плати за 2022, 2023 роки.
З такими встановленими фактичними обставинами повністю погодитись не можна, а тому колегія суддів, частково приймаючи доводи скаржника щодо оплати орендної плати, вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 частково, а саме, в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року з припиненням права оренди ТОВ “Актив-РЗ» на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, з огляду на наступне.
Так, колегією суддів встановлено, що п.3.1 договору №66 оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у порядку, у строки та у розмірах, зазначених у Додатку №1 до цього договору, але не менше 3% від вартості земельної ділянки (а.с.10).
У відповідності до пп.1.2 п.1 Додатку №1 до договору оренди земельної ділянки №66 від 01 грудня 2011 року встановлено, що орендна плата за увесь період користування земельною ділянкою сплачується орендарем орендодавцю в строк до 31 жовтня відповідного року користування (а.с.13).
Згідно довідки ТОВ “Агріколь-Самара» від 17 червня 2024 року підтверджено відсутність оплати орендної плати за користування земельними ділянками, які належать ОСОБА_1 та є предметом цього позову, при цьому матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ “Актив-РЗ», яке є правонаступником ТОВ “Агріколь-Самара», такої орендної плати за договором оренди від 2011 року, що є істотним порушенням договору оренди землі у вигляді систематичної несплати орендної плати орендарем, зокрема, з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, відповідачем ТОВ “Актив-РЗ».
За таких обставин, у відповідності до положень ст. 15,141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт істотних порушень відповідачем ТОВ “Актив-РЗ» умов договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, що є підставою для розірвання цього договору та припинення права оренди ТОВ “Актив-РЗ» на користування цією земельною ділянкою.
Аналогічний підхід у застосуванні норм матеріального права у даних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/24 та у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №914/72/23.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що 28 листопада 2023 року ТОВ “Актив-РЗ» видав плату за оренду земельної ділянки за 2023 рік з кадастровим номером 1223584000:01:001:0821 у розмірі 18 000 грн, про що ОСОБА_1 поставила свій підпис у видатковому касовому ордері (а.с.50). Матеріали справи не містять доказів того, що така сума була сплачена відповідачем позивачеві за користування земельною ділянкою у попередній рік, чи на майбутнє, як і немає підтвердження, що сплачена сума охоплює сплату орендної плати за користування іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 1223584000:01:001:0820, тому в цій частині доводи скаржника колегія суддів прийняти не може.
Колегією суддів також встановлено, що у відповідності до п.3.1. договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2016 року передбачено сплату орендної плати в строк з вересня по грудень кожного календарного року користування за такий рік (а.с.21).
Крім цього колегія суддів відзначає, що матеріали справи містять додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2017 року, датовану також 15 лютого 2017 року (а.с.24), якою внесено зміни до п.3.1 договору щодо сплати орендної плати у грошовій формі в строку до 31 жовтня відповідного року користування, однак, відомості про укладання ОСОБА_1 як з ТОВ “Агріколь-Самара», так і ТОВ “Актив-РЗ» договору оренди від 15 лютого 2017 року відсутні та такий договір не є предметом цього спору.
З урахуванням того, що суд першої інстанції наведених вище фактичних обставин не дослідив, не надав їм належної правової оцінки, колегія суддів доходить висновку, що позивачем в частині встановлення істотного порушення відповідачем ТОВ “Актив-РЗ» умов договору оренди від 2016 року не доведено, а, відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, судом установлено, що постановою Господарського судуДніпропетровської області від 05 грудня 2024 року у справі №904/2204/24, зокрема, визнано ТОВ "Агріколь-Самара" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 05 грудня 2025 року.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана вище постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 05 грудня 2024 року, тобто, до ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ"Агріколь-Самара" перебуває в стані припинення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, провадження №14-404цс19, від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, провадження №12-160гс19.
У постановах від 15 травня 2019 року у справі №289/2217/17, провадження №14-178цс19, від 12 червня 2019 року у справі №289/233/18, провадження №14-171цс19, від 19 червня 2019 року у справах №289/718/18, провадження №14-126цс19, та №289/2210/17, провадження №14-129цс19, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що спір у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , пред'явлених до ТОВ «Агріколь-Самара» на предмет розірвання договорів оренди земельних ділянок не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду, враховуючи, що даний спір є майновим за своєю правовою природою, адже за результатами його розгляду боржник може позбутись активу у вигляді права оренди земельної ділянки, який підлягає оплатному відчуженню у межах процедури банкрутства, а, приймаючи до уваги, що таке відчуження у даному випадку вже відбулось 01листопада 2023 року на користь ТОВ «Актив-Р3» (на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу права оренди), може виникнути необхідність вирішення питання, зокрема, щодо проведення реституції, що також впливатиме на майновий стан ТОВ «Агріколь-Самара».
При цьому, необхідності закриття провадження у цій справі немає, оскільки зазначені дії можуть призвести до створення перешкод позивачу у доступі до правосуддя та унеможливить захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 КузПБ.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №753/4673/21).
Колегія суддів наголошує, що у даній справі ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у задоволенні заяви представника ТОВ “Актив-РЗ», у якій зазначено про застосування судом першої інстанції положень ст.7 КУзПБ, відмовлено.
Колегія суддів доходить висновку, що зазначена ухвала суду першої інстанції не є преюдицією в даному випадку, оскільки застосування такої норми матеріального права не відповідає процесуальному рішенню цього питання у вигляді відмови у задоволенні позову в цій частині, враховуючи визначення підвідомчості розгляду вимог до Товариства, щодо якого порушено питання про банкрутство, господарському суду, який порушив провадження з розгляду справу про банкрутство ТОВ “Агріколь-Самара». Тому колегія суддів вважає за необхідне передати матеріали в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Агріколь-Самара» про розірвання договорів оренди земельних ділянок до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/2204/24 про банкрутство ТОВ «Агріколь-Самара».
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду повному скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог, пред'явлених до ТОВ “Актив-РЗ», а в частині вимог, пред'явлених ОСОБА_1 до ТОВ “Агріколь-Самара», передання матеріалів справи Господарському суду, на розгляді якого перебуває справа №904/2204/24 про банкрутство ТОВ «Агріколь-Самара».
Разом з цим колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції, в силу ч.13 ст. 141 ЦПК України, переглядає питання судових витрат у справі.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Актив-Р3» про припинення шляхом розірвання договорів оренди земельнихї ділянок, з цього відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-РЗ» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення у справі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-РЗ» про розірвання договорів оренди земельних ділянок - задовольнити частково.
Припинити шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 7,9914 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградского району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223584000:01:001:0821, укладеного 15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агріколь-Самара», код 37513475, право оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-РЗ», код 36962597, набутого на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2023 року, яке є правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “Агріколь-Самара».
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Р3" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Матеріали справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» про розірвання договорів оренди земельних ділянок передати до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/2204/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “13» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “25» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна