Справа № 203/1881/25
Провадження № 2/0203/1296/2025
18 серпня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Погрібному О.Ю.,
за участі представника відповідача Гусакової О.Б.,
розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в залі суду цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року позивач, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (код ЄДРПОУ 43657029, м. Бровари), з підстав прострочення зобов'язання за кредитним договором в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС пред'явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 20700 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що 30 березня 2020 року ОСОБА_2 з власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту №1043540, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.
Так, 30 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №1043540, відповідно до умов якого на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані на картковий рахунок кредитні кошти в розмірі 7000 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, а саме одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаного відповідачем при укладенні кредитного договору.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 03/10, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 1043540 від 30 березня 2020 року, на підставі чого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.
В подальшому, 24 січня 2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, згідно умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передали ТОВ «ФК «Пінг-Понг» належні права вимоги, в тому числі до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1043540 від 30 березня 2020 року.
Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами та комісію не сплачує, а тому, посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальному розмірі 20 700 грн., що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 6 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 13 500 грн., заборгованості по комісії в розмірі 1 200, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.
15 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача адвоката Гусакової О.Б. надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав у повному обсязі, заперечуючи проти доводів позивача тим, що відповідач не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Також зазначає, що з платіжного доручення додано до матеріалів справи платником зазначено ТОВ «Мілоан», однак, фактичне проведення платежу здійснено іншою юридичною особою ТОВ «ФК Елаєнс», яке не є банківською установою та не має права самостійно здійснювати операції з надання фінансових послуг, включаючи проведення банківських розрахунків від імені юридичних осіб. Також, на платіжному дорученні відсутня відмітка банку про його фактичне виконання, що є обов'язковим для підтвердження здійснення грошового переказу, на підставі чого вважає його неналежним та недопустимим доказом. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано доказів відступлення ТОВ «Діджи Фінанс» йому права вимоги та реального отримання позивачем від ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до неї за вказаним кредитним договором, оскільки відсутній реєстр боржників та акт прийому-передачі прав. На думку відповідача, під час укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» від 09 жовтня 2020 року не було погоджено його істотних умов в частині обсягу вимог, які перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення вказаного договору. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
25 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача адвоката Ланового Є.М. надійшла відповідь на відзив в якій просив задовольнити позов у повному обсязі з підстав викладених у позові. Також зазначив, що 30 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було підписано договір про споживчий кредит №1043540 (далі по тексту - Договір), на підставі п. 1.1. якого Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 30 березня 2020 року (строк кредитування). Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 квітня 2020 року. Зазначений кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника - відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. Договору). Згідно п. 6.5. кредитного договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Представник позивача також зазначає, що зі змісту заявки на отримання кредиту та означеного укладеного кредитного договору вбачається, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання).
Хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Розділі 6 Кредитного договору «Порядок укладення договору».
Таким чином, відповідачу було надіслано від первісного кредитора електронне повідомлення (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , з одноразовим ідентифікатором, який, при введенні відповідачем, підтверджує прийняття умов кредитного договору № 1043540 від 30 березня 2020 року (далі по тексту - Кредитний договір). Цей кредитний договір також доступний у особистому кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства за адресою: http://miloan.ua.
Представник позивача звертає увагу на те, що кредитний договір № 1043540 від 30 березня 2020 року не визнаний недійсним або неукладеним у встановленому законом порядку, а тому презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.
Кредитний договір який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що свідчить про укладання між сторонами даного правочину. Також зазначає, що сторонами договору було узгоджено усі істотні умови правочину.
Представник позивача зазначає, що відповідачем до відзиву на позов не надано доказів на спростування факту укладення кредитного договору, також не надано доказів на спростування факту перерахування та отримання нею грошових коштів. Також не надано доказів того, що персональні дані, копія паспорта, РНОКПП, реквізити банківської карти, номер телефону та адреса електронної пошти відповідача були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені або належать іншій особі. Звертає увагу на те, що номер мобільного телефону, яким відповідач підписувала договір діє і досі та представник відповідача вказує його у відзиві на позов.
Представник позивача зазначає, що позивач надав копію платіжного доручення №17368392 від 30 березня 2020 року на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було узгоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Також зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом було нараховано відповідно до умов договору з якими відповідач погодився підписуючи його. Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, власного розрахунку не надано суду. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах та в порядку визначеному договором також не надав. Також зазначає, що доводи представника відповідача щодо неналежного стягувача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, так як до позовної заяви додано договір факторингу від 09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» № 03/10, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні права вимоги, в тому числі за кредитним договором № 1043540 від 30 березня 2020 року, на підставі чого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача, яке в подальшому, а саме 24 січня 2022 ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на підставі договору факторингу №1/15 та згідно Додатку №1 до договору, а тому позивачем набуто право вимоги до відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши усні пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, 30 березня 2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (індивідуальні частина) № 1043540, шляхом заповнення заяви на отримання кредиту в електронному вигляді, згідно якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 6 000,00 грн. (п.1.2 договору), строком на 15 днів з 30 березня 2020 року (п.1.3 договору).
Пунктом 1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.4. договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14 квітня 2020 року.
Відповідно до п. 1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3900.00 грн. в грошовому виразі та 1,582.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9900.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1200,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2700,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Відповідно до 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2,.2.3 цього Договору.
Згідно п.2.2.2 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової-) ставки, передбаченої п.1.6 договору.
Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. (п.2.2.3 Договору).
Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. Договору).
Пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту. Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т .ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що:
- він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору;
- він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками;
- на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо);
- вся інформація надана товариству, в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повного, актуальною та достовірною;
- він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору;
- він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення цього договору
Згідно п. 6.4. кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 6.5. кредитного договору визначено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с. 12-13, 24-26).
Крім того, ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом, ознайомилася з графіком розрахунків, який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості, відсотками, комісіями (а.с. 26).
Перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача підтверджується платіжним дорученням № 17368392 від 30 березня 2020 року сукупно з випискою по рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 39, 191-195).
Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, відповідач уклала із ТОВ «Мілоан» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а доводи представника відповідача суд в цій частині відхиляє, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи банківською випискою та платіжним дорученням № 17368392.
Разом з тим, щодо переходу права вимоги до поизвача суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/148 зазначила, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
У постанові Верховного Суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 вказано, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цьому право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Так, 09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 03/10, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні права вимоги (а.с.27-30).
Відповідно до пп. 1.5. п.1 вказаного договору термін «Реєстр прав вимоги» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку № 1 до цього договору.
Пунктом 2.1 договору факторингу визначено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пункт 2.2. договору містить положення про те, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком та не замінює попередній.
В ході дослідження письмових доказів, поданих сторонами, судом встановлено, що Реєстру прав вимоги до договору факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» № 03/10 від 09 жовтня 2020 року відсутній, і жодного Реєстру прав вимог до боржника ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а копія документу, що знаходиться на а.с.10 не може бути таким Реєстром чи витягом з Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 03/10, оскільки з нього видно, що це є витяг з Додатку до договору факторингу № 03/10 від 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан», тобто взагалі не стосується правовідносин за договором факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року.
Крім того, усі платіжні інструкції на а.с.50-57 підтверджують оплату ТОВ «Діджи Фінанс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за договором факторингу № 02/08 за Реєстром№ 4 від 20 серпня 2020 року (що не стосується договору факторингу № 03/10), а також за договором факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року за Реєстром № 6 (дата укладення якого не зазначена).
Таким чином, є очевидним, що за договором факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року укладався ряд Реєстрів прав вимог, проте доказів того, що існує Реєстр прав вимог за яким передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1043540 від 30 березня 2020 року, та що позивачем повністю виконані умови договору факторингу № 03/10 в частині плати за договором факторингу - позивачем згідно його обов'язку за ст. ст. 77, 78 ЦПК України не надано та таких обставин не доведено належними, допустимим та достатніми доказами.
Посилання представника позивача на лист директора ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка М.Е. від 13 листопада 2024 року за вих. № 1/15 не є платіжним документом та не стосується договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року, оскільки в ньому ТОВ «Діджи Фінанс» запевняє в отриманні плати за зовсім іншим договором факторингу - № 1/15 від 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Пінг-Понг», тоді як первісний перехід права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» не підтверджений належними та допустимим доказами.
Крім того, позивачем 02 листопада 2024 року за вих.№1043540-АВ було надіслано на адресу відповідача досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1043540 від 30 березня 2020 року в розмірі 20 700 грн. проте ця вимога не стосувалась ОСОБА_1 , а звернута до іншої особи - ОСОБА_3 , а тому посилання позивача на ігнорування вимоги ОСОБА_1 , безпідставні, оскільки стосувалися іншої особи та кредитних зобов'язань іншої особи. (а.с.42-43).
Таким чином, представником позивача не надано доказів належного повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги ні за договором факторингу №03/10 від 09 жовтня 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ні за договором факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг», натомість ОСОБА_1 не є стороною укладених договорів факторингу, що свідчить про те, що вищевказаний розмір заборгованості із нею не узгоджувався, її обґрунтованість нею не перевірялась.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що за недоведеності первісного переходу Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 відсутні підстави стверджувати про подальший перехід права вимоги до неї іншим фінансовим установам, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22.08.2025.
Суддя О.В. Колесніченко