25 серпня 2025 року
м. Київ
справа №440/2193/25
адміністративне провадження №К/990/34809/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №440/2193/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 20.08.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за віком (у розмірі 9118,81 грн), у розмірах 1,14 та 1,197, 1,0796.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 07.06.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 та 1,197,1,0796, у зв'язку із чим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 20.08.2024, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі №440/2193/25 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 20.08.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за віком (у розмірі 9118,81 грн), у розмірах 1,14, 1,197 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 20.08.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 20.08.2024, за вирахуванням фактично сплачених сум та в частині стягнення судового збору у розмірі 1920,64 грн - скасовано та прийнято в цій частині постанову, якої позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення та в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 440/2193/25 - залишено без змін.
18.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025, та винести нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 прийнята в порядку письмового провадження.
Касаційна скарга направлена до Верховного Суду за системи «Електронний суд» - 18.08.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Щодо плати судового збору за подання касаційної скарги слід зазначити таке.
Згідно з частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач, посилаючись на частину першу статті 133 КАС України та частину першу статтю 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), вказує, що сплата судового збору неможлива у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, скрутним матеріальним становищем, поважним віком та станом здоров'я.
Вирішуючи заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З огляду на зазначене вище, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про її скрутний матеріальний стан. Належним доказом може слугувати довідка органу доходів і зборів (податкового органу) про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2024 рік, довідка з пенсійного органу за 2024 рік, тощо.
Щодо посилання скаржника на складне та невизначене фінансове становище, колегія суддів зазначає, що зазначені причини не можуть слугувати підставами для звільнення від сплати судового збору, в розумінні положень Закону №3674-VI.
Окрім того, скаржник не зазначив конкретних обставин та не навів відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на його можливість сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі, що в свою чергу обумовлює необхідність звільнення його від сплати судового збору.
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивачки до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складав 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Як видно з оскаржуваного судового рішення позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру.
Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у цій справі становила 1211,20 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 1937,92 грн.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 1937,92 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Окрім зазначеного, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України визначено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав).
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити таке.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Разом з тим, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, з обґрунтуванням наявності виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, та некоректне зазначення судових рішень, що оскаржуються, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Також зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інста6нції суперечать позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/24248/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 28.01.2025 у справі №120/1483/24.
Водночас, аргументи скаржника зводяться лише до зазначення незгоди із оскаржуваним рішенням, проте не зазначено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити інші підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пунктам 3, 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк в ній некоректно визначено підстави, передбачені статтею 328 КАС України та не конкретизовано рішення, що оскаржуються.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду документа про сплату судового збору та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно конкретизувати підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі) у відповідності до вимог частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 329, 330, 332 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №440/2193/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання:
- документа про сплату судового збору;
- уточненої касаційну скаргу із зазначенням обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини четвертої та частини п'ятої статті 328 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Надіслати копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Судді С.Г. Стеценко
Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук