25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 420/29093/24
адміністративне провадження № К/990/33468/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №420/29093/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» звернулося до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), в якому просило:
- визнати протиправними дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) щодо відмови у реєстрації судна «Р-0512», тип та призначення - несамохідна баржа-площадка для перевезення МСГ і контейнерів та сухих вантажів, рік побудови: 1986; проект №775, модифікація по пр. №775 А/II у Державному судновому реєстрі України;
- визнати відмову Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрації судноплавства) щодо реєстрації судна «Р-0512», тип та призначення - несамохідна баржа-площадка для перевезення МСГ і контейнерів та сухих вантажів, рік побудови: 1986; проект №775, модифікація по пр. №775 А/II у Державному судновому реєстрі України, оформлену листами № 8338/06-3/15-24 від 13 червня 2024 року та №9883/06-1/15-24 від 15 липня 2024 року протиправною;
- зобов'язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) зареєструвати судно «Р-0512», тип та призначення - несамохідна баржа-площадка для перевезення МСГ і контейнерів та сухих вантажів, рік побудови: 1986; проект №775, модифікація по пр. №775 А/II у Державному судновому реєстрі
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) у відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» у реєстрації у Державному реєстрі України судна «Р-0512», тип та призначення - несамохідна баржа-площадка для перевезення МСГ і контейнерів та сухих вантажів, рік побудови: 1986; проект № 775, модифікація по пр. № 775 А/II, оформлену листами № 8338/06-3/15-24 від 13 червня 2024 року та №9883/06-1/15-24 від 15 липня 2024 року;
- зобов'язано Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮЕНЕРДЖІ» від 08 липня 2024 року для реєстрації судна «Р-0512», тип та призначення - несамохідна баржа-площадка для перевезення МСГ і контейнерів та сухих вантажів, рік побудови: 1986; проект № 775, модифікація по пр. № 775 А/II у Державному судновому реєстрі України та прийняти рішення з урахуванням висновків викладених у рішенні суду;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2025 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Рибачука А.І. (судді-доповідача), суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року задоволено заяви суддів про самовідвід та відведено суддів Рибачука А.І., Гриціва М.І., Коваленко Н.В. від розгляду справи №420/29093/24; передано матеріали касаційної скарги до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року №926 призначено повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2025 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (головуючої судді), суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не було враховано висновків Верховного Суду, які викладені у постановах: від 26 січня 2023 року у справі №140/318/21; від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19; від 22 липня 2021 року у справі №460/6512/20; від 07 жовтня 2021 року у справі №640/23517/20
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 16 серпня 2023 року у справі №440/3862/18; від 02 квітня 2018 року у справі №814/396/17; від 18 квітня 2018 року у справі №810/3687/16; від 20 серпня 2019 року у справі №817/368/16; від 10 вересня 2019 року у справі №826/3785/16; від 20 травня 2020 року у справі №817/57/17, без зазначення норм права, щодо яких такий висновок сформовано.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - частин шістнадцятої, двадцять четвертої, двадцять п'ятої статті 27 Кодексу торговельного мореплавства України.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявниці, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи скаржника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач лише послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не навів у касаційній скарзі належного обґрунтування як саме такий висновок щодо цієї норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки характерні виключно для цих правовідносин.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням суду попередньої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, а також постанови Верховного Суду, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №420/29093/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська