19 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/619/25 пров. № А/857/24253/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Обрізка І.М., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочан Алли Василівни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, ухвалене суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/619/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
22 січня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправними дії щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії з метою проведення мобілізаційних дій зобов'язати оновити військово-облікові дані в військово-облікових документах про виключення його з військового обліку 08.06.2022 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2233-XII та проходження ним 08.06.2022 військово-лікарської комісії, внести відповідні дані до електронних військово-облікових документів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішеня про задоволення позовних вимог.
Згідно доводів скаржника, вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області віж 22.05.2012, який набрав законної сили 17.08.2012, ОСОБА_1 було засуджено за особливо тяжкий злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України. 08.06.2022 за особистим зверненням позивача, на підставі пп.6 п.6 ст. 37 «Про військовий обов'язок та військову служюу» в редакції Закону на момент звернення до РТЦК та використання свого права на виключення із військового обліку, тобто до 18 травня 2024 року, позивач був виключений з військового обліку, про що зазначено у військовому квитку. Цього ж дня, 08.06.2022, ОСОБА_1 до виключення із військового обліку прошов військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою ВЛК, яку було надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , як громадянин України вчасно оновив свої військово-облікові дані через додаток «Резерв +», що підтверджується відповідним витягом.
На початку грудня 2024 року ОСОБА_1 1 отримав повістку №1446291 від 26.11.2024, якою його було викликано на 14:00 год. 06.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.
У призначений час позивач разом із своїм адвокатом прибув до РТЦК, де подали письмову заяву №21963 від 06.12.2024 з усіма необхідними документами щодо уточнення даних про зняття з виключенням з військового обліку ще 08.06.2022 на підставі п.п.6 п.6 ст.37 Закону №2233-XII, надавши копію вироку від 22.05.2012, довідку про звільнення від 12.10.2015, копію військового квитка з відміткою про виключення з військового обліку.
Відповіді на вказану заяву відповідач не надав.
У подальшому, 23.12.2024, під час пересування на своєму власному автомобілі, на одному із блокпостів в м. Ковель, позивача було зупинено працівниками ТЦК та поліції, де об 11 год. 51 хв. йому було повідомлено, що він перебуває в розшуку та знову було вручено повістку №422 від 23.12.2024 для явки до ТЦК для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії.
Разом з тим, на адвокатський запит від 26.12.2024 начальником Ковельського РУП р.Ярового надано відповідь від 31.12.2024, згідно якої ОСОБА_1 в розшуку підрозділами Національної поліції не перебуває.
24.12.2024 зі своїм адвокатом з'явився до РТЦК з метою вирішення питань, вказаних в заяві від 06.12.2024, де подали письмову заяву, до якої долучили копію довідки ВЛК (Пр73 від 08.06.2022). Проте вказана заява залишилась без будь-якого реагування та продовжуються порушуватись права позивача, які виражаються в тому, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про виключення позивача 08.06.2022 з військового обліку на підставі п.п.6 п.6 ст.37 Закону №2233-XII та про те, що позивач перед виключенням з військового обліку пройшов військово-лікарську комісію, до військово-облікових документів не внесено, натомість внесено недостовірні дані про його перебування на обліку, порушення правил військового обліку та розшуку.
Позивач вважає дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення після 08.06.2022 до його військово-облікових документів даних про перебування на військовому обліку, порушення правил військового обліку, виклику 05.12.2024 та 24.12.2024 повістками для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії протиправними, а бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду письмових заяв від 06.12.2024, 24.12.2024 щодо уточнення достовірних даних як такого, що не перебуває на військовому обліку та не підлягає мобілізаційним заходам, протизаконною.
Зазначає, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2012 у справі №0306/1625/2012 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, і засуджений до 8 (восьми) років позбавлення волі (а.с.26-39).
Позивач 08.06.2022 знятий та виключений з військового обліку відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, що підтверджується відмітками у військовому квитку позивача НОМЕР_1 (а.с.16-25).
Також 08.06.2022 позивач пройшов ВЛК, за висновком якої останній придатний до військової служби (а.с.52).
Згідно з даними електронного кабінету призовників військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+» станом на 17.12.2024 та на 15.01.2025 позивач є військовозобов'язаним, непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК 08.12.1998 (а.с.56, 57).
26.11.2024 ОСОБА_2 отримав повістку №1446291 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних (а.с.42-43).
06.12.2024 представник позивача адвокат Сорочан А.В. подала відповідачу заяву з проханням зафіксувати прибуття та знаходження ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14:00 по 16:00 год у зв'язку з викликом по повістці №1446291. До заяви долучила документи на підтвердження виключення з військового обліку позивача, а саме вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2012 у справі №0306/1625/2012, довідку про звільнення, копію військового квитка (а.с.44-45).
18.12.2024 адвокат позивача Сорочан А.В. звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати відомості про ОСОБА_1 з метою належного захисту прав громадянина (а.с.46).
23.12.2024 позивачу вручена повістка №4221 для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.48).
24.12.2024 представник позивача звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначила, що позивач особисто двічі з'являвся по повістці, просила розглянути надані документи відповідно до заяви від 06.12.2024 та оновити його військово-облікові дані, надати відповідь на заяву від 06.12.2024 (а.с.50-51).
26.12.2024 адвокат Сорочан А.В. звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати відомості про ОСОБА_1 : чи перебуває у розшуку; якщо так, то на підставі чого та хто подав у розшук (процесуальний документ, номер провадження тощо) з метою належного захисту прав громадянина (а.с.53).
Листами від 25.02.2025 №3302, 33003 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, він підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що прибув після відбування покарання з установ виконання покарань, зобов'язаний пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби та може бути призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с.70-73).
Позивач, вважачи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» з 18.05.2024 була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону №2232-XII.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої, дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер.
В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Таким чином, обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Щодо виключення позивача з військового обліку 26.04.2024, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-IX), частину шосту статті 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:
«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
18.05.2024 набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто, з набранням чинності вказаних змін до частини шостої статті Закону №2232-XII виключено підставу виключення з військового обліку, яка була застосована до позивача 26.04.2024.
Апеляційний суд зазначає, що фактично предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо виклику позивача до територіального центру комплектування та сціальної підтримки щодо уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії з метою проведення мобілізаційних дій, а тому предметом перевірки апеляційним судом є саме відповідність таких дій відповідача чинному законодавству, яке регулює засади проходження в Україні військової служби та порядок дотримання громадянами встановленого військового обов'язку.
Наведені вище положення Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, свідчать на користь висновку, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, і дійшов правильного висновку про те, що у військово-обліковому документі, який створений 09.07.2024 в електронній формі (Резерв+), правомірно відображена інформація про те, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, позаяк з 18.05.2024 підстава для виключення його з військового обліку як особи, яка раніше засуджена за вчинення особливо тяжкого злочину, в Законі №2232-ХІІ відсутня.
Звідси, у відповідача не було правових підстав для внесення змін до військово-облікових даних позивача щодо виключення його з військового обліку з 08.06.2022, оскільки з 18.05.2024 ОСОБА_1 підлягав взяттю на військовий облік як громадянин України, який прибув після відбування покарання з установ виконання покарань.
Щодо покликань скаржника на частину першу статті 58 Конституції України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов'язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку.
Таким чином, за чинними нормами статті 37 Закону №2232-XII позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов'язаним та має обов'язок бути на військовому обліку у органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.
Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24.02.2022 №65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі №3543-XII) громадяни зобов'язані, зокрема:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Положеннями частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до пункту 69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Згідно з наведеними вимогами Порядку №560, військовозобов'язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов'язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються. Виняток із цього правила стосується випадку приймання особи на військову службу за контрактом.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за загальним правилом військовозобов'язані особи мають обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для визначення їх призначення на особливий період, а також періодично проходити медичний огляд. Проходження військовозобов'язаними в особливий період медичного огляду для визначення придатності до військової служби є одним з комплексів заходів мобілізації.
При цьому обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, а саме Законом №3543-XII.
Натомість, позивачем не наведено належних підстав для невключення його з військового обліку чи доказів наявності відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для застосування обмеження щодо направлення його на медичний огляд.
Таким чином, наведене свідчить про те, що вручення Повістки позивачу про виклик його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду не є порушенням суб'єктом владних повноважень його прав, свобод або інтересів на момент звернення до суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочан Алли Василівни залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 140/619/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. М. Обрізко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 25.08.25