25 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2277/24 пров. № А/857/31878/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Ніколіна В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Рівненського апеляційного суду та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №460/2277/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Рівненського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя у І інстанції Нор У.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 21 листопада 2024 року,
01 березня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Рівненського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України та протиправною відмову Рівненського апеляційного суду щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.
- зобов'язати відповідачів видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказавши, що станом на 01.01.2024 базовий розмір посадового окладу судді становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року встановлено в сумі 3028,00 грн, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з додатковими застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, з доплатою за вислугу років в розмірі 60 відсоткових від посадового окладу.
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся із заявою до Рівненського апеляційного суду, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.02.2024, однак Рівненський апеляційний суд відмовив у видачі даної довідки. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Рівненського апеляційного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, обчисленого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язано Рівненський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028,00 грн, відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили Рівненський апеляційний суд та ГУ ПФУ в Рівненській області.
Рівненський апеляційний суд у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що чинними штатними розписами Рівненського апеляційного суду станом на 01.01.2024 зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулись, усі діючі судді отримують суддівську винагороду, виходячи із посадового окладу, обрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн у розмірі 115 610 грн, а тому відсутні правові підстави для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання і видачі з цією метою довідки судді у відставці, виходячи із посадового окладу обчисленого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028 грн.
Крім того, ГУ ПФУ в Рівненській області у своїй апеляційній скарзі теж просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволених вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскільки збільшення розміру складових суддівської винагороди не відбувалося, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується при визначенні базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2024 становить 2102,00 грн, тому вважає, що відсутні підстави для видачі довідки позивачу для перерахунку його довічного грошового утримання.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області з 20.09.2016 та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 зобов'язано Рівненський апеляційний суд зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стаж роботи юрисконсультом у Орендному підприємстві «Дубенський м'ясокомбінат» з 02.02.1995 по 30.03.1996, що складає 1 рік 1 місяць 28 днів та зобов'язано Рівненський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 05 серпня 2018 року, 04 грудня 2018 року та 01 січня 2019 року для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди, згідно з довідкою Рівненського апеляційного суду від 02.03.2020 № 277/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничних сум.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021-2024 у зв'язку із зміною розміру прожиткових мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Листом від 06.02.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 нема.
19.01.2024 позивач звернувся до Рівненського апеляційного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.
Листом від 13.02.2024 Рівненський апеляційний суд повідомив позивача, що станом на 01.01.2024 не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого судді Рівненського апеляційного суду, а тому відсутні правові підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи із винагороди, яка складає 266464 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Наведені приписи статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач-1 діяв на законних підставах.
Колегія суддів зауважує, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач-1 діяв на законних підставах.
У п.п. 104-106 цієї постанови викладений правовий висновок про те, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (п. 111).
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (п. 112).
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Рівненського апеляційного суду та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №460/2277/24 скасувати та в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Рівненського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
В. В. Ніколін