Справа № 580/416/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
22 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №231850002978 від 07.10.2024 про відмову в призначенні дострокової пенсії, відповідно до пункту 4 частини першої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування страхового стажу в період з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року - один місяць служби за три місяці до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію, відповідно до пункту 4 частини першої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року - один місяць служби за три місяці до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності, зокрема до пільгового стажу, що призвело до відмови у призначенні пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №231850002978 від 07.10.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 02.07.2015 по 03.01.2016 та з 31.01.2016 по 24.04.2016 - один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 19.01.1987 по 24.04.1987
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 19.02.1993 по 31.05.1993.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надано.
Апелянт стверджує, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової слудби, при призначенні пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 та від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_1 є учасником бойових дій та має раво на пільни, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Позивач 30.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви в частині стажу додано військовий квиток, довідку про безпосередню участь у бойових діях, довідку про навчання, довідку про зміну назви організації, трудову книжку.
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення ввід 07.10.2024 №231850002978 про відмову в призначенні пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 56 років, страховий стаж становить 23 роки 7 місяців 23 днів. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 19.02.1993 по 31.05.1993, оскільки дату звільнення та дату наказу на звільнення не зазначено. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати довідку про період роботи видану на підставі первинних документів, а також довідку про перейменування підприємства. Крім того до страхового стажу не враховано навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_3 , оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.Право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 астини першої статті 115 Закону у заявника відсутнє, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-XII).
Так, згідно зі ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такі самі положення передбачені п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), а саме: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 1.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств,сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4. цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, основний документ, який підтверджує трудовий (страховий) стаж є трудова книжка.
Лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо доводів апелянта про відсутні правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача згідно трудової книжки з 19.02.1993 по 31.05.1993, оскільки дату звільнення та дату наказу на звільнення не зазначено, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_4 позивача, «запис 3» ОСОБА_1 звільнений по статті 38 КЗОТ України за власним бажанням, в якому дійсно не зазначено номер та дату наказу про звільнення.
Однак, спірні записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості, передбачені пунктом 2.2. Інструкції, не містять підчисток, виправлень, формально відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок.
Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
Вказані записи в повній мірі підтверджують період роботи позивача, а зазначені пенсійним органом недоліки ведення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
В свою чергу, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даного періоду роботи Пенсійним фондом України здійснено не було.
Тому, правильним є висновок суду першої інстанції, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Судова колегія зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. з підстав наявності не підтвердження зміни прізвища у записах трудової книжки.
Суд зауважує, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Колегія суддів вказує, що періоди трудової діяльності позивача належним чином підтверджені трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача немає. Жодних належних і допустимих доказів зворотного до суду не надано та матеріали справи не містять.
Щодо доводів апелянта про те, що позивач своїм право на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних жокументів не скориствася, суд зазначає, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки відповідної інформації та встановлення обставин щодо наявності або відсутності пільгового стажу, в тому числі шляхом проведення перевірок та вимагання відповідних документів у роботодавців.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріалами справи не підтверджується намір відповідача реалізувати свої повноваження щодо з'ясування всіх обставин справи, що не може бути правовою підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист та призначення пенсії.
Щодо періоду навчання з 19.01.1987 по 24.04.1987 згідно свідоцтва №367188, апелянт зазначає, що відсутні підстави зарахування до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно диплому НОМЕР_5 від 19.07.1986 за реєстраційним номером 1046, ОСОБА_1 в період з 01.09.1983 по 19.07.1986 проходив навчання в Жашківському СПТУ №38, присвоєно кваліфікацію - тракторист-машиніст широкого профілю (з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля категорії «С»).
За таких обставин, за правилами до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спірний період підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача. Таким чином, висновок у спірному рішенні від 07.10.2024 №231850002978 про відсутність інформація про присвоєння кваліфікації є надуманим.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду з 02.07.2015 по 03.01.2016 та з 31.01.2016 по 24.04.2016 за даними реєстру застрахованих осіб, що містяться в системі персоніфікованого обліку, без застосування трьохкратного розміру, суд зазначає наступне.
Зарахування періоду проходження військової служби у трикратному розмірі регулюється Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, яке затверджено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення №530).
Так, пунктом 1.1. Положення №530 визначено, що цим положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Аналогічне правозастосування наведених норм викладено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16-а.
Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_6 від 23 травня 2016 року №4794 про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданої прапорщику ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 02.07.2015 року по 03.01.2016 року та з 31.01.2016 по 24.04.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (с. Сартана Донецької області, смт. Мар'їнка Донецької області).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що служба позивача в АТО підлягає зарахуванню до його трудового стажу для призначення пенсії на умовах - один місяць служби за три місяці.
Посилання Пенсійного органу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі № 520/16224/21 колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки фактичні обставини у справах не є тотожними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, суд першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення зазначив, що виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
Водночас резолютивною частиною судового рішення адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, однак не зазначено про те, що в решті позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області необхідно задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом сьомим такого змісту: «У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, наявні підстави для зміни рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі №580/416/25 змінити в резолютивній частині, доповнивши резолютивну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року абзацом сьомим такого змісту:
«У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі №580/416/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова