13 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2025 задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.09.2025, включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, у разі внесення якої, покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Справа № 761/31263/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6088/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з особами, що перебувають у статусі свідків, підозрюваних в межах даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, або визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання слідчим суддею належним чином не враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні дитину та непрацездатну матір, є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, що свідчить про міцні соціальні зв'язки.
Процесуальна поведінка ОСОБА_6 безумовно свідчить про те, що він не лише не збирався переховуватись, а навпаки, вчиняв активні дії, спрямовані на виконання процесуальних обов'язків, що спростовує необхідність застосування відносно нього будь-якого запобіжного заходу.
Ризик знищення або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не обґрунтований, оскільки в клопотанні не наведено хоча б орієнтовний перелік доказів/речових доказів, на які будь-яким чином здатен вплинути підозрюваний.
Крім того, відсутні докази на обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема відсутні документи, які б підтверджували його протиправну поведінку, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому.
Інші ризики також є надуманими, не відповідають дійсності та не підтверджені будь-якими доказами.
Визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 та не відповідає його майновому стану.
На думку апелянта, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в повній мірі гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який також в режимі відеоконференцзв'язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100002171 від 23.05.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, підозрою ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 23.07.2025, цього ж дня о 09 год. 50 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
23.07.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому у великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.
25.07.2025 старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2025 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.09.2025, включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, у разі внесення якої, покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з особами, що перебувають у статусі свідків, підозрюваних в межах даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про наявність обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, змінити, спотворити, або приховати речові докази які можуть доводити його причетність до вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про визначення підозрюваному застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для даної категорії злочину, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п. п. 1, 2, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю та суспільною небезпекою інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованим.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою із визначенням застави, або зменшення визначеного йому розміру застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Також, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками та іншими учасниками, може здійснювати на них вплив з метою перешкоджання надання ними повних та достовірних показань або їх спонукання до зміни або відмови їх від раніше наданих показань.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування іншого вказаного у клопотанні слідчого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вірогідність настання якого, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні дитину та непрацездатну матір, є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, ОСОБА_6 не збирався переховуватись, а навпаки, вчиняв активні дії, спрямовані на виконання процесуальних обов'язків, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, конкретних обставин кримінальних правопорушень, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 і підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3