20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5216/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/5216/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті 03.02.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області:
1) № 0059072408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами в розмірі 68 053,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 013,41 грн.;
2) № 0059052408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5671,14 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1417,79 грн.;
3) № 0059042408, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020,00 грн. за ненадання контролюючому органу до перевірки документів;
4) № 0059042408, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн. за неподання до 01.05.2021 до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідач нарахував йому грошові зобов'язання та застосував спірними податковими повідомленнями-рішеннями штраф за відсутності порушень податкового законодавства. За операцією з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "ТЗК-2000" позивач не отримав інвестиційний прибуток, який розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу. Оскільки витрати на придбання позивачем інвестиційного активу дорівнює доходу, який отриманий позивачем при його відчуженні, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та, відповідно, військовим збором - відсутні. Позивач також вважав безпідставним застосування до нього штрафу за відсутності обов'язку зберігати документи, які складені 25 і 10 років тому назад.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в задоволенні позовної заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач/скаржник наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, які, на його думку, були проігноровані судом першої інстанції. Суд першої інстанції застосував положення Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка була затверджена Національним банком України постановою № 163 від 29 липня 2022 р., проте як події, які стали підставою для нарахування податкових зобов'язань (відчуження інвестиційного активу) відбулись у 2021 році. Також, суд був зобов'язаний врахувати правовий висновок Верховного Суду у справі №640/6996/20 щодо переліку обставин, які необхідно встановлювати судами при розгляді цієї категорії справ.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2024 №5695-п фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за результатом якої 26.12.2024 складений акт № 4161/04-36-24-08/ НОМЕР_2 . На підставі цього Акту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 03.02.2025 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: 1) № 0059072408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами в розмірі 68 053,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 013,41 грн.; 2) № 0059052408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5671,14 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1417,79 грн.; 3) № 0059042408, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020,00 грн. за ненадання контролюючому органу до перевірки документів; 4) № 0059042408, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн. за неподання до 01.05.2021 до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік. Ці податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції, дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Мотиви, які наведені судом першої інстанції, ґрунтуються на доводах, викладених відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0059072408 (а.с.18).
Підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб стало порушення позивачем п 170.2 ст.170 з урахуванням п. 167.1 ст. Іб7 Податкового кодексу України, яке зафіксовано в п.2.1 розділу 2 Акту перевірки наступним чином: "Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у квітні 2021 року отримав доходи, які згідно з Кодексом №2755 підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік. Так, згідно з відомостями з ЦБД ДРФО в квітні 2021 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 отримав дохід від ТОВ "ТЗК-2000" в сумі 378 075,60 грн. у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами (ознака доходу 112)" (а.с.78-84).
Згідно підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (ПК України) інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.
Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 цієї ж статті до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Верховний Суд, здійснивши аналіз наведених норм, сформулював у постанові від 18 серпня 2021 р. у справі №640/6996/20 висновок про те, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Для розрахунку фінансового результату від здійснення операцій з продажу інвестиційного активу необхідно встановити: суму доходу, отриманого платником податку від продажу інвестиційного активу; суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу за його наявності.
Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ "ТЗК-2000" у розмірі 33,34 %, яка в грошовому еквіваленті становить 378 075,60 грн. (акт приймання-передачі від 08 квітня 2021 р.) - (а.с.27). Згідно свідоцтва від 25 вересня 2014 р., виданого ТОВ "ТЗК-2000" у відповідності до статті 52 Закону України "Про господарські товариства", ОСОБА_1 у повному обсязі вніс свій вклад в статутний капітал у грошовій формі в розмірі 378075,60, що складає частку у розмірі 33,34% (а.с.26 звор. бік).
Отже, за результатом відчуження ОСОБА_1 частки статутного капіталу ТОВ "ТЗК-2000" у квітні 2021 року відсутня позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу (378 075,60 грн.), та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу (378 075,60 грн.).
Відсутність позитивної різниці свідчить про відсутність інвестиційного прибутку, а відтак, і загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Колегія суддів враховує, що відповідач не поставив під сумнів відповідність наданих позивачем документів в якості доказів по справі критеріям належності, достовірності, та допустимості. Крім того, висновки, які викладені в Акті перевірки, ґрунтуються виключно на інформації ЦБД ДРФО про отримання позивачем доходу в сумі 378075,60 грн. Однак, як зазначено вище, базою оподаткування є не дохід, а інвестиційний прибуток, тому нарахування податку з доходів фізичних осіб, виходячи із доходу від відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі), на думку колегії суддів, не відповідає положенням Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача в цій частині, перевірку правильності визначення контролюючим органом бази оподаткування не здійснив.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0059072408.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0059052408, яким позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати військового збору (а.с.20).
Підставою для його прийняття стало порушення позивачем пп.1.2, пп. 1.3 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування інвестиційного прибутку, отриманого протягом 2021 року, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань за 2021 рік з військового збору на суму 5671,14 грн.
За приписами наведеної норми, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що відсутність об'єкта оподаткування у розмірі 378 075,60 грн. виключає можливість і нарахування військового збору. Відтак, податкове повідомлення - рішення №0059052408 також визнається протиправним.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0059042408, яким до позивача застосований штраф на суму 340 грн. за неподання до контролюючого органу до 01.05.2021 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (а.с.23).
Підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Тобто, законодавець визначив обов'язок платника податків подавати податкову декларацію у випадку наявності інвестиційного прибутку або інвестиційного збитку.
Позивач не отримав у квітні 2021 року ані інвестиційного прибутку, ані інвестиційного збитку, тому, на думку колегії суддів, застосований до нього штраф не може вважатись правомірним. У зв'язку із цим, податкове повідомлення - рішення №0059042408 підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0059042408, яким до позивача застосований штраф за не надання до перевірки первинних документів з питань отримання прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами (а.с.21).
За приписами пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як вбачається з наданих відповідачем письмових доказів, 29.07.2024 ОСОБА_1 надав Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області на запит від 23.07.2024 заяву, в якій повідомив обставину продажу частки статутного капіталу ТОВ "ТЗК-2000" та надав відповідні пояснення. На запит контролюючого органу від 02.10.2024 ним також була надана заява, в якій він повідомив про звернення до ТОВ "ТЗК-2000" за отриманням первинних документів. При цьому, ним до контролюючого органу був наданий акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ТЗК-2000" (а.с.70-73).
Колегія суддів звертає увагу, що станом на 17.10.2024 у відповідача були в наявності зазначений Акт, який підтверджував вартість частки, яку передав ОСОБА_1 та лист-відповідь від ТОВ "ТЗК-2000". При цьому, у запитах контролюючий орган зобов'язував надати документи на підтвердження отримання інвестиційного доходу, а для визначення об'єкту оподаткування необхідним є встановлення інвестиційного прибутку, який, у свою чергу, включається до оподатковуваного доходу. ОСОБА_1 надав відповідачу документ, що свідчить про підставу отримання ним доходу (акт від 08 квітня 2021 р.). Документи на підтвердження вартості інвестиційного активу (витрати на його придбання) ним також бути надані самостійно (свідоцтва про внесення вкладу) 01 грудня 2024 р., тобто до винесення податкового повідомлення-рішення. Однак, надані документи відповідачем враховані не були.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що підстави для застосування штрафу до позивача у відповідності до пункту 121.1 статті 121 ПК України відсутні.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, є підставами для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом "в" частини 4 статті 322 цього ж Кодексу передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 1211,20 грн. (а.с. 33) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 1816,50 грн., всього на суму 3027,70 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подачу позивачем позовної заяви та апеляційної скарги в електронній формі, застосуванню до ставки судового збору підлягає коефіцієнт 0,8. Відтак підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір на суму 2422,16 грн. (3027,70 грн. х 0,8)
Також, позивач просив здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши суду першої інстанції договір №30/01 від 30.01.2025, укладений із адвокатом Фридманом В.Б., додаткову угоду № 1 від 01.02.2025 до договору, акт № 1 приймання-передачі послуг за надану правову (правничу) допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 14/02 від 14.02.2025 про сплату 9784 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 14.02.2025.
Відповідно до частини 1,3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу на суму 9784 грн., які понесені на оплату робіт по вивченню адвокатом матеріалів справи, складанню та відсиланню заперечення на акт перевірки, складанню позовної заяви, участі адвоката у судових засіданнях.
Колегія суддів вважає, що витрати на складання 01 лютого 2025 р. заперечення на акт перевірки та участь адвоката в судових засіданнях відшкодуванню не підлягають, оскільки позовна заява подана до суду 15 лютого 2025 р., а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.
Складанню позовної заяви передує вивчення матеріалів (документів), тому колегія суддів визначає до відшкодування витрати на суму 4542 грн. ( 3 години роботи адвоката х 1514 грн. вартість однієї години, яка визначена сторонами договору).
Про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у справі позивачем/скаржником не заявлялось.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. в адміністративній справі №160/5216/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 03.02.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, № 0059072408, № 0059052408, № 0059042408, № 0059042408.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 4542 (чотири тисячі п'ятьсот сорок дві) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 серпня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий