25 серпня 2025 р. Справа № 520/28299/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року (ухвалене суддею Пановим М.М.) в справі № 520/28299/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Дергачівська виправна колонія (№ 109)», в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Дергачівська виправна колонія (№ 109)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р.; зобов'язати Державну установу “Дергачівська виправна колонія (№ 109)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.09.2017 по 20.11.2017; зобов'язано Державну установу «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.09.2017 по 20.11.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2017 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким залишити позовні вимоги без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу законів про працю України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що позивач отримуючи грошове забезпечення щомісяця, мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієї суми такого забезпечення яке заявлене ним у позові. На момент звернення позивача до суду, а саме: 10.10.2024 р. із позовом про індексацію грошового забезпечення з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення -січень 2008 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022 року) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці. Враховуючи зміну редакції ст. 233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 р. позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов'язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 р. з тими позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу. Таким чином, апелянт вважає, що адміністративний позов було подано з пропущенням строків звернення до суду, клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач не надавав та в зв'язку із чим позов повинен бути залишений без розгляду.
04.07.2025 р. Державною установою «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» через Електронний суд подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв'язку з усуненням порушення, які слугували звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу в Державній установі “Дергачівська виправна колонія (№ 109)» з 01.01.2017 р. по 20.11.2017 р.
Позивач звернувся до відповідача через адвоката з питання індексації його грошового забезпечення за період служби.
У відповідь отримано листа відповідача від 03.09.2024 р. з карткою особового рахунку, з якої вбачається, що грошове забезпечення позивача за період з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. не було проіндексовано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2017 р. відповідно до Порядку №1078 має бути січень 2017 року, а не січень 2008 року. Оскільки відповідачем протиправно не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2017 по 20.11.2017, тому належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Державної установи “Дергачівська виправна колонія (№ 109)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2017 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (в подальшому - Закон №1282-ХІІ).
Згідно із ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (в подальшому - Порядок № 1078).
Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до п. 5 Порядку №1078, (у редакції від 21.06.2012 р.) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01 грудня 2015 року.
Цією постановою внесені зміни до пункту 5 Порядку № 1078, абзаци перший шостий якого викладені у такій редакції: “У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 р. у справі № 825/565/17, проаналізувавши вищенаведені правові норми, зазначив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1036, яка набрала чинності з 01.01.2017 р., до постанови №1294 внесено чергові зміни, зокрема, в частині визначення посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби за наступними посадами: старший по корпусу слідчого ізолятора, молодший інспектор 1 категорії, молодший інспектор 2 категорії, молодший інспектор з режиму секретності, старший пожежник, старший по корпусу слідчого ізолятора.
Судовим розглядом встановлено, що у спірний період позивач займав посаду молодшого інспектора. Отже, з 01.01.2017 р. посадовий оклад позивача змінився на нормативному рівні (постанова КМУ від 28.12.2016 № 1036), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.
Оскільки у січні 2017 року підвищено розмір посадового окладу позивача, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, тобто - з лютого 2017 року.
У свою чергу, за даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за лютий 2017 року становив 101,0 %. Цей індекс опубліковано в березні 2017 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у квітні 2017 року, не настає. У подальшому за березень 2017 року індекс споживчих цін становив 101,8 %. Цей індекс опубліковано у квітні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком за лютий - березень (1,01 х 1,018 х 100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у травні 2017 року, не настає. Індекс споживчих цін у квітні 2017 року становить 100,9 %. Цей індекс опубліковано у травні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком індекс споживчих цін за лютий - квітень 2017 року дорівнюватиме 103,74 % (1,01 х 1,018 х 1,009 х 100), що перевищує поріг індексації (103 %), то право на індексацію виникне у червні 2017 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2017 року).
Тобто, лише у квітні 2017 року поріг величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки індекс інфляції за квітень 2017 року опубліковано у травні 2017 року, то індексація відповідачем повинна була бути проведена у червні 2017 року відповідно до вимог абзацу першого п.1-1 Порядку №1078.
Згідно з особовою карткою ОСОБА_1 встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення виплачувалась у таких розмірах: січень 2017 року - 1280,74 грн.; лютий 2017 року - 1280,74 грн.; березень 2017 року - 343,24 грн.; квітень 2017 року - 343,24 грн.; травень 2017 року - 343,24 грн.; червень 2017 року - 404,55 грн.; липень 2017 року - 404,55 грн.; серпень 2017 року - 404,55 грн. У спірний період з вересня 2017 по листопад 2017 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2017 р. відповідно до Порядку №1078 має бути січень 2017 року та оскільки з січня 2017 року збільшилася тарифна ставка (оклад) позивача, відтак поточна індексація підлягала виплаті після травня 2017 року.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. та зобов'язання Державну установу «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.09.2017 по 20.11.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2017 року.
Стосовно доводу апеляційної скарги про пропуск позивачем строку для звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції не приймає, та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з тим, до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-IX, положення ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 р. визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23, від 23.01.2025 р. у справі № 400/4829/24, згідно якої початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 01.09.2017 р. по 20.11.2017 р. слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі.
Судовим розглядом встановлено, що на адвокатський запит від 26.08.2024 р. Державна установа «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» 03.09.2024 р. надала позивачу відповідь про обчислення та виплату індексації грошового забезпечення разом з особливою карткою позивача, з якої встановлено що з вересня 2017 по листопад 2017 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки одержання письмового повідомлення від 03.09.2024 р. про суми, нараховані і виплачені позивачці грошового забезпечення із зазначенням його суми та складових за період з 01.11.2017 р. по 20.11.2017 р. є датою обізнаності позивача про порушення його прав, а тому звернувшись з цим позовом 09.10.2024 р., позивач не пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, за період з 01.11.2017 р. по 20.11.2017 р.
Клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв'язку з усуненням порушення, які слугували звернення позивача до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції не приймає з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Із врахуванням вищевказаної норми права, суд апеляційної інстанції вважає, що дана норма передбачає самостійне виправлення оскаржуваних порушень допущених суб'єктом владних повноважень, а не як в рамках даної справи, вказані порушення виправлені Державною установою «Дергачівська виправна колонія (№ 109)» 10.06.2025 р. в результаті примусового виконання рішення суду, про що відповідач особисто зазначає у вищевказаному клопотанні від 04.07.2025 р.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Дергачівська виправна колонія (109)" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в справі № 520/28299/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський