Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 серпня 2025 р. справа № 520/13015/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350" (пров. Рятувальників, буд. 2А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 32500456) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
- скасувати постанову від 08.05.2025 №130723 відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганський та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. до ТОВ "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що на підставі Акту перевірки Постановою про застосування адміністративно господарського штрафу №130723 від 08.05.2025 В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсунова Владислава стягнуто з ТОВ «Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350» 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В Акті перевірки зазначено, що під час перевезення пасажирів за приміським автобусним маршрутом №1485 «Печеніги-Харків» перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що призводить до відповідальності, яка передбачена ст. 60 Закону України про автомобільний транспорт», порушення ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. ТОВ «Чугуївське АТП-16350» є власником транспортного засобу, яке зупинено на перевірку, але не здійснює пасажирські перевезення пасажирів за автобусним маршрутом №1485 «Печеніги-Харків», тобто не є перевізником в розумінні ст. ст. 1 та 29 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються виключно до перевізників. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» власник транспортного транспорту не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, якщо він не є одночасно автомобільним перевізником. Отже, під час здійснення перевірки старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Коляда А.Ю. та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Чугуївське автотранспортне підприємство 16350» В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владислав Черсунов залишили поза увагою обставини, що перевізником на маршруті №1485 «Печеніги-Харків» є ТОВ «АТП-16350» (код ЄДРПОУ 30959531), що виключає відповідальність позивача. Враховуючи викладене, позивач стверджує про протиправність і необґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. та наявність підстав для її скасування.
Від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час рейдової перевірки співробітником відповідача установлено, що на перевіреному транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , установлений для обліку робочого часу та часу відпочинку тахограф. У разі обладнання транспортного засобу тахографом водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та у відповідності до статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством, а саме пунктом 3.3. Інструкції №385. Таким чином, на підставі встановлених у Акті №АР 107436 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2025 порушень винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №130723 від 08.05.2025. Щодо посилань позивача на те, що він не був перевізником в розумінні статей 1, 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідачем зазначено, що під час рейдової перевірки 18.04.2025 водієм позивача надавалися документи стосовно іншого маршруту, згодом, коли було визначено, що перевезення здійснюється за маршрутом №1485 «Печеніги - Харків», водієм надано документи у відповідності до вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: схема маршруту та розклад руху, з яких неможливо встановити даних щодо перевізника, відмінних від тих, що були встановлені з реєстраційних документів на транспортний засіб, інформації у системі «Шлях» - Єдиного комплексу інформаційних систем, відповідно до якої транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуває на обліку за ініціативою позивача. Також, примірник договору оренди та акту прийому-передача були відсутні у водія (або ним не пред'явлено). З наданого лише до суду договору на оренду автотранспорту №2804/24 від 28.04.2024 вбачається, що орендна плата, визначення якої є істотною умовою договору оренди в контексті положень Цивільного кодексу України, передбачена умовами вказаного договору, однак доказів сплати такої суми (рух коштів за операціями), акти надання послуг тощо, позовна заява не містить. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що вказаний договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду акту, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, незважаючи на те, що позивач мав об'єктивну (реальну) можливість подати до Відділу усі документи, на підставі яких можна було встановити інші відомості ніж ті, які мались у наявності при прийнятті оскаржуваної постанови, що свідчить, як мінімум, про сумнівність укладеного договору.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив на тому, що ТОВ «Чугуївське АТП-16350» (код ЄДРПОУ 32500456), яке є власником транспортного засобу, але не здійснює пасажирські перевезення пасажирів за автобусним маршрутом №1485 «Печеніги-Харків», тобто не є перевізником в розумінні ст. ст. 1 та 29 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач не надав жодного доказу на спростування цих доводів позивача. На думку позивача, додані до відзиву на позовну заяву докази лише підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача. Позивач просить суд взяти до уваги, що водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не має жодного відношення до ТОВ «Чугуївське АТП-16350», а є працівником ТОВ «АТП-16350», що підтверджується листом-відповіддю ТОВ «АТП- 16350» №19 від 16.06.2025. На думку позивача, не можуть братися судом до уваги твердження Відповідача, що з наданих водієм схеми маршруту та розкладу руху було неможливо встановити даних щодо перевізника, відмінних від тих, що були встановлені з реєстраційних документів на транспортний засіб у системі «Шлях» єдиного комплексу інформаційних систем, з огляду на викладені обставини та докази, надані самим відповідачем. Також, позивач зазначає, що відповідач не має жодних встановлених законом повноважень надавати оцінку укладеного позивачем договору оренди автотранспорту та втручатися у питання сплати орендної плати за цим договором. Як вбачається із змісту Акту перевірки, перевіряючий не мав будь-яких інших зауважень щодо документів перевізника, окрім відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа. З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, так і під час проведення розгляду акту, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно господарського штрафу, не може братися до уваги з огляду на зміст Акту перевірки, в якому підставою притягнення позивача до відповідальністю було саме відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, а не будь-яких інших документів.
Представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що наведені доводи пазивача не спростовують законність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №130723 від 08.05.2025. Позивач є суб'єктом відповідальності у відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт» та для цього не є визначальним факт наявності/відсутності трудових відносин водія з іншою юридичною особою, оскільки він може бути працювати за сумісництвом чи на підставі цивільно-правової угоди. Посилання позивача на можливість працівнику відповідача дійти іншого висновку (про суб'єкта відповідальності) на підставі паспорту маршруту є невірними, оскільки відповідно до приписів абзацу 3 частини 2 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство-16350", ідентифікаційний код юридичної особи - 32500456, місцезнаходження юридичної особи: пров. Рятувальників, буд. 2А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, зареєстровано у передбаченому законом порядку як суб'єкт господарювання з основним видом діяльності за КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 11.04.2025 №16, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 11.04.2025 №НР 003190, 18.04.2025 о 07 год. 20 хв. за адресою: пр. Героїв Харкова, 299А, м. Харків, Автостанція, старшим державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство-16350", водій ОСОБА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 05.05.2001.
За результатами проведеного заходу 18.04.2025 складено Акт №АР107436 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно акту, під час перевірки виявлено порушення: статей 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Наказу МТЗУ від 24.06.2010 №385, а саме: під час перевезення пасажирів за приміським автобусним маршрутом №1485 "Печеніги-Харків" перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абзац 3 частина 1, що полягає у перевезенні пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Пояснення водія про причини порушень: «Маю індивідуальну книжку водія».
Повідомленням №35825/40/24-25 від 23.04.2025, направленим поштою 23.04.2025 рекомендованим повідомленням №0601138548558, ТОВ "Чугуївське АТП-16350" викликано для розгляду справи на 08.05.2025 з 09:00 год. до 10:00 год.
07.05.2025 представником ТОВ "Чугуївське АТП-16350" до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях надані пояснення, згідно яких повідомлено, що автобус MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ "Чугуївське АТП-16350" та використовується ТОВ "АТП-16350" на підставі договору оренди №2804/24 від 28.04.2024, зокрема, для здійснення перевезення пасажирів за автобусним маршрутом №1485 "Печеніги-Харків" на виконання Договору про організацію перевезень пасажирів від 13.02.2023. Також зазначено, що згідно з паспортом маршруту №1485 "Печеніги-Харків" протяжність маршруту складає 49,6 км, тобто згідно з п. 6.1 та п. 6.3 Положення від 06.12.2024 №1432 може використовуватись один із трьох засобів обліку робочого часу водія: індивідуальна контрольна книжка водія, графік змінності водіїв, діючий та повірений тахограф. З метою обліку робочого часу водія на маршруті №1485 "Печеніги-Харків" підприємство-перевізник використовує індивідуальну контрольну книжку водія за нормами п. 6.3 Положення. До пояснень долучені копії паспорту маршруту та індивідуальна книжка водія.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відношенні ТОВ "Чугуївське АТП-16350", з урахуванням наданих пояснень представника ТОВ "Чугуївське АТП-16350", на підставі Акту №АР 107436 від проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2025 винесено постанову №130723 від 08.05.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР (994_016), - "калібрування".
Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції №385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції №385, ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.5, п. 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.
Отже, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В той час, позивач зазначає, що на час проведення перевірки ТОВ "Чугуївське АТП-16350" (код ЄДРПОУ 32500456), яке є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , але не здійснює пасажирські перевезення пасажирів за автобусним маршрутом №1485 "Печеніги-Харків", тобто не є перевізником в розумінні ст. ст. 1 та 29 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З наданих позивачем документів вбачається, що згідно Договору на оренду автотранспорту №2804/24 від 28.04.2024 та Акту приймання-передачі транспортних засобів до Договору на оренду автотранспорту №2804/24 від 28.04.2024, транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , 28.04.2024 переданий від ТОВ "Чугуївське АТП-16350" до ТОВ "АТП-16350".
Згідно листа ТОВ "АТП-16350" від 19.05.2025, перевізником за маршрутом №1485 "Печеніги-Харків" є саме ТОВ "АТП-16350". Перевезення по цьому маршруту здійснюється на підставі Тимчасового договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 13.02.2023, дію якого продовжено додатковою угодою №1 від 05.05.2023, а також паспорту маршруту, затвердженого Директором ТОВ "АТП-16350", погодженого ВБДР УПП в Харківській області.
Таким чином, у справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який 18.04.2025 зупинено на перевірку, однак як встановлено судом, позивач 28.04.2024 передав у користування транспортний засіб ТОВ "АТП-16350" (код ЄДРПОУ 30959531) та не є перевізником по маршруту №1485 "Печеніги-Харків".
Отже, спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника транспортного засобу позивача в якості перевізника.
Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону №2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
В свою чергу, згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За правилами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Отже, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортних засобів, яким перевозились пасажири.
При цьому автомобільним перевізником має використовувати транспортних засіб для перевезення на законних підставах; автомобільним перевізником є та особа, яка за умовами договору про перевезення надає відповідну послугу.
Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а, від 01.06.2023 у справі №640/39442/21 та від 06.07.2023 у справі №560/514/22.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме позивач, який є власником транспортного засобу, є також у спірних правовідносинах і автомобільним перевізником.
Суд зазначає, що з документів, наданих водієм 18.04.2025 під час перевірки можливо було встановити перевізника за маршрутом №1485 "Печеніги-Харків". Надана водієм перевіряючому ліцензія містить назву перевізника, а паспорт маршруту затверджено автомобільним перевізником (як титульний аркуш паспорту маршруту так і останній аркуш паспорту маршруту містять печатку автомобільного перевізника, на якій видно назву та ідентифікаційний код ТОВ "АТП-16350", 30959531).
Також, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350" відповідачем не надано належної оцінки доводам представника ТОВ "Чугуївське АТП-16350" щодо використання автомобіля MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Чугуївське АТП-16350", ТОВ "АТП-16350" на підставі Договору оренди №2804/24 від 28.04.2024, для здійснення перевезення пасажирів за автобусним маршрутом №1485 "Печеніги-Харків".
Посилання представника позивача на відсутність доказів сплати орендної плати (рух коштів за операціями) за Договором оренди автотранспорту №2804/24 від 28.04.2024, акти надання послуг тощо, суд не приймає до уваги, оскільки надання оцінки укладеного цивільно-правового договору оренди автотранспорту та питання сплати орендної плати за цим договором не відноситься до предмету розгляду в адміністративній справі.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано прийняв постанову від 08.05.2025 №130723 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350".
З метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганський та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №130723 від 08.05.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. до ТОВ "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350".
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350" (пров. Рятувальників, буд. 2А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 32500456) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №130723 від 08.05.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. до ТОВ "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївське автотранспортне підприємство - 16350" (пров. Рятувальників, буд. 2А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 32500456) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.