Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 серпня 2025 року Справа № 520/33692/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат, Попов Артем Олегович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 календарних років служби встановленої ч.2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивача 09.04.2024 виключено із особового складу та всіх видів забезпечення відповідача - у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я. Позивач наводить аргументи про те, що під час звільнення із військової служби йому не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду захистом свого порушеного права.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Також, наводить аргументи про те, що за приписами частини четвертої статті 9 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Також, зауважено що Відповідач не є належним відповідачем у даній судовій справі, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів, не має жодних поточних рахунків та цілком і повністю знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 , яка, в свою чергу, є фінансовим розпорядником бюджетних коштів, з яких здійснюється грошове забезпечення військовослужбовців, у тому числі відповідача. До того ж, слід зазначити, що саме військова частина НОМЕР_4 , до складу якої входить відповідач, здійснює своєчасну виплату всіх видів грошового забезпечення військовослужбовцям, а також здійснює замовлення бюджетних коштів для здійснення інших платежів фінансово-господарської діяльності відповідача. Просить у позові відмовити.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Суд установив, що ОСОБА_1 , з 06.01.2022 по 09.04.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 за контрактом, що підтверджено копіями контракту від 06.01.2022 та копією з витягів наказу від 09.04.2024 № 105.
Відповідно до витягу з наказу від 09.04.2024 № 105 сержанта ОСОБА_1 , водія-електрика зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 03.04.2024 №68-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) вважати таким, що справи та посаду здав і направити для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 09.04.2024 виключено позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 09.04.2024 року становить: календарна 05 роки 03 місяці 07 днів, пільгова не обчислювалась, загальна 05 роки 03 місяці 07 днів.
У наказі від 09.04.2024 відсутні відомості щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби встановленої ч.2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
15.04.2024 позивачу видано посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_5 .
Військова частина НОМЕР_2 відповіддю від 17.10.2024 на адвокатський запит від 12.07.2024 повідомив серед іншого, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , 06.01.2022 та звільнений в запас наказом командира військової частини НОМЕР_2 №105 від 09.04.2024. Також зауважено, що за виплатою одноразової грошової допомоги за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не звертався. В наказі командира військової частини НОМЕР_2 №105 від 09.04.2024 відсутні відомості про виплату зазначеної одноразової допомоги. Виплату вважає можливою.
Позивач наводить аргументи про те, що відповідачем допущено протиправні дії щодо невиплати позивачу такої допомоги, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент звільнення позивача ).
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Перше речення абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI передбачає виплату військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У спірному випадку позивач звільнений з військової служби 09.04.2024 у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) за станом здоров'я.
В свою чергу частина п'ята статті 26 Закону № 2232-XII визначає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, які поділені на три групи:1) у мирний час (пункт 1), 2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2), 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).
Позивач звільнений через припинення дії контракту під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за станом здоров'я, пункт «б» пункту 3 частини п'ята статті 26 Закону №2232-XII.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позивач як військовослужбовець, що проходив службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану та був звільнений за станом здоров'я підпадає під дію абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI, а відтак має право при звільненні зі служби на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентується розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, в редакції на час звільнення з військової служби позивача (далі Порядок №260).
Пунктами 1, 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Відповідно до пункту 8 розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Суд повторно відмічає, що вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 5 років 3 місяці 7 днів. Дані обставини підтверджено копією витягу з наказу № 105 та такі не заперечуються сторонами, а тому приймається судом до уваги.
Враховуючи наведене вище суд дійшов переконання про те, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 5 повних календарних років військової служби.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
У зв'язку із установленим вище суд прийшов переконання про те, що відповідачем допущену протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у відповідності до абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача суд визнає таку протиправною.
Відносно ефективності захисту порушеного права суд прийшов наступного.
Військова частина НОМЕР_2 наводить аргументи про те, що не є розпорядником бюджетних коштів та не проводить виплат військовослужбовцям, та повну перебуває на фінансовому забезпеченні В/ч НОМЕР_4 .
Разом з тим, зі змісту наказу командира військова частина НОМЕР_2 (по стройовій частині) №105 від 09.04.2024 про звільнення позивача з військової служби у відставку вбачається, що саме командиром Військової частини НОМЕР_2 приймалося рішення про усі виплати, які належать військовослужбовцю при звільненні, а не наказом командира військової частини НОМЕР_4 по особовому складу; саме наказом командира військова частина НОМЕР_2 призначено позивача на посаду, визначено розмір щомісячної премії, надбавки за особливості проходження служби.
Будь-яких доказів, які б підтверджували перебування відповідача на фінансовому забезпеченні у В/ч НОМЕР_4 суду не надано та таких даних суд не установив із наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про те що оскільки питання прийняття на військову службу, звільнення із військової служби та нарахування та виплата грошового забезпечення належало до повноважень командира військової частини НОМЕР_2 , а відтак до повноважень останнього належить повноважень вирішення питання встановлення підстав для виплати спірної одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні з військової служби, а тому суд прийшов до переконань, що Військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання до вчинення дій відносно нарахування та виплати оспорюваної допомоги.
При цьому, суд враховує пояснення відповідача, що останній, не має своїх банківських рахунків, не проводить безпосередніх виплат військовослужбовцям, а перебуває на фінансовому забезпечення інших установ. Проте суд зауважує, що В/ч НОМЕР_4 проводять виплати саме на підставі наказів командирів військової частини, яка перебуває на такому фінансову забезпеченні. В свою чергу, відповідачем також не підтверджено документально, що ВЧ НОМЕР_2 є ліквідованою.
Спір у цій справі стосується права позивача на отримання, передбаченої частиною другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, а тому саме відповідач має відповідати за позовними вимогами з приводу правомірності її не нарахування.
З огляду на викладене суд зазначає, що позивач має право на отримання, передбаченої частиною другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як військовослужбовець який звільнився зі служби у зв'язку із станом здоров'я, за весь період календарної служби, а тому відповідача необхідно зобов'язати до вчинення дій відносно забезпечення нарахування та виплати оспорюваної допомоги позивачу.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат не здійснюється в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з абзацом першим частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 5 (п'ять) повних календарних років служби.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 25.08.2025.
Суддя Супрун Ю.О.