Справа №500/3853/25
25 серпня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби України у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просить стягнути податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 14120,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн. за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року, що не сплачений у строк, встановлений законом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалу скеровано відповідачу, однак остання повернулася 03.08.2025 за закінченням терміну зберігання.
Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справа №9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі №440/18128/21.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку на його подання до суду не звертався.
За приписами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв, в тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.
Обставини встановлені судом
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і взятий на облік у Головному управлінні ДПС у Тернопільській області 20.11.2023 /зворот а. с. 5/.
Відповідачем від 17.11.2023 №191223309924 подано заяву до Головного управління ДПС у Тернопільській області про застосування спрощеної системи оподаткування, якою ОСОБА_1 обрав ставку єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та групу другу платника податку з 01.12.2023.
Пунктами 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2023 року мінімальну заробітну плату з 1 січня в місячному розмірі - 6700 та з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату з 1 січня в місячному розмірі - 7100 відповідно.
Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, щомісячний платіж з єдиного податку з фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з грудня 2023 року становив щомісячно 1340 грн. (6700 грн. *20%), а у 2024 році - 1420,00 грн. (7100 грн. *20%).
У встановлений Податковим кодексом України строк, відповідачем не сплачено суму єдиного податку з фізичних осіб з грудня 2023 року по вересень (включно) 2024 року в загальному розмірі 14120,00 грн., що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків /а. с. 15/ та розрахунком суми податкового боргу /а. с. 8/.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
ГУ ДПС у Тернопільській області винесено податкову вимогу форми «Ф» від 07.03.2024 №0001384-1306-1900, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність податкового боргу у сумі 4 180,00 грн /а. с. 10/.
Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ф» від 07.03.2024 №0001384-1306-1900 в адміністративному або судовому порядку та скасування цієї вимоги до суду не надано.
Доказів сплати відповідачем податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн. до суду не надано.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з приписами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 14120,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку на суму 14120,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, у даній справі підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг з єдиного податку на суму 14120,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637);
відповідач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.