Справа № 500/4009/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, оформлену листом від 18.02.2025 №1123-875/П-02/8-1900/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 15.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.02.2016 їй призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що з 08.01.2025 переведено на інший вид пенсії (пенсію за віком) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійним органом проведено таке переведення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) - 7994,47 грн.
В подальшому 04.02.2025 позивач звернулася до Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку пенсії. У відповідь на таке звернення відповідачем надано відмову від 18.02.2025, яка викладена у листі за №1123-875/П-02/8-1900/25, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
Разом з тим, роз'яснено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії, посилаючись на ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021-2023) застосовується при первинному призначенні пенсії, якщо звернення надійшло у 2024 році. Оскільки пенсія позивачу вже призначалась раніше, тому при проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсії) застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії.
Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає відмову в проведенні перерахунку пенсії протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. У якому зазначає, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024) застосовується при первинному призначенні пенсії, якщо звернення надійшло у 2025 році.
Оскільки пенсія ОСОБА_1 уже призначалась раніше, тому при проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсій з 01.03.2024.
Враховуючи наведене, підстав для проведення перерахунку пенсійної виплати ОСОБА_1 на даний час немає. Як наслідок, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивачки на пенсійне забезпечення, оскільки діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини. Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 19.02.2016 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024 роки та про перерахунок пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 18.02.2025 №1123-875/П-02/8-1900/25 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку в частині застосуванням середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2022-2024 роки та перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із врахуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час перерахунку пенсії з 01.03.2024..
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
За правилами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на іншим. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону № 1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії (2022, 2023 та 2024 роки).
Зокрема спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підставі норм згаданого Закону.
Так, позивач вважає, що у 2025 році набула право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону № 1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач на підставі частини другої статті 40 Закону № 1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
Натомість відповідач повідомляє, що 08.01.2025 Позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) - 7994,47 грн.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для визначення заробітної плати (доходу) з якої обчислюється пенсія береться середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021-2023) застосовується при первинному призначенні пенсії, якщо звернення надійшло у 2024 році.
Оскільки пенсія Позивачу уже призначалась раніше, тому при проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсій з 01.03.2024.
А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 2016 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV позивач вперше звернулася у 2025 році.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2025 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії за віком, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі № 265/5293/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а (2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №514/1675/16-а, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви позивача, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2025 році на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган має врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто, за 2022-2024 роки.
А тому дії пенсійного органу у проведенні обчислення пенсійної виплати з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки є протиправними.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позивачці 19.02.2016 призначено пенсію за вислугу років та з 08.01.2025 - пенсію за віком, відповідач мав призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладеної у листі 18.02.2025 №1123-875/П-02/8-1900/25 щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 15.01.2025 (з моменту звернення до пенсійного органу з метою проведення перерахунку пенсії) перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022-2024 роки із урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладену у листі 18.02.2025 №1123-875/П-02/8-1900/25 щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022-2024 роки, починаючи з 15.01.2025, із урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.