про залишення позовної заяви без руху
25 серпня 2025 року Справа № 480/6571/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
19.08.2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) через представника Буток К.О. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 в період з 08 серпня 2022 року по 06 березня 2024 року перерахунку грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові виді грошового забезпечення) з 08 серпня 2022 року по 06 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", обчисливши грошове забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р., 01.01.2023, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Представник позивача разом з позовом подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк. У заяві вказав, що відповідач при звільненні позивача та виключенні його зі списків особового складу військової частини 06.03.2024 не провів з позивачем повного розрахунку. При цьому при звільненні не одержував грошового атестата та письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення.
Вказав, що позивач є ветераном війни у відставці. У період з 08 серпня 2022 року по 06 березня 2024 року здійснював захист держави на різних напрямках, стримуючи навалу противника. Позивач весь період часу приймав участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.
Зазначив, що позивач є батьком-одинаком, виховує самостійно маленьку донечку, а тому з незалежних від нього причин міг пропустити строк звернення до суду з даним позовом.
Вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду або пропущений з незалежних від нього причин, оскільки він проходив військову службу захищаючи Батьківщину, приймав безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України та не мав можливості звертатися до суду.
Просить рахувати початок перебігу процесуального строку з 25 липня 2025 року з моменту отримання на адвокатський запит відповіді від військової частини НОМЕР_1 з доданими картками про розміри грошового забезпечення позивача.
Втім, перевіривши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем оскаржується правомірність нарахування та виплати позивачу в не повному обсязі грошового забезпечення за період з 08.08.2022 до 06.03.2024. Тобто, цей спір щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Внесенням вказаних змін законодавець запровадив строки звернення до суду у відповідних категоріях спорів, у тому числі й у спорах з приводу перерахунку і виплати всіх сум грошового забезпечення та заробітної плати.
Разом з тим Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов наступних висновків:
"Спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та п і с л я цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
При цьому у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що з урахуванням пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України відлік строку звернення з позовними вимогами, що стосується періоду з 19.07.2022 до скасування карантину, розпочинається 01.07.2023 та спливає 30.09.2023.
У цій справі позивач визначає спірним період з 08.08.2022 до 06.03.2024 а з позовом до суду через представника звернувся засобами поштового зв'язку 15.08.2025.
В контексті зазначеного вище, суд вказує, що спірний період з 08.08.2022 до 06.03.2024 охоплює період після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який передбачає тримісячний строк звернення до суду.
При цьому, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відлік строку звернення з позовними вимогами в цій частині, розпочався 01.07.2023 та мав сплинути 30.09.2023.
Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування причин пропуску строку звернення вказує, що:
- при звільненні позивач не одержував грошового атестата та письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення,
- позивач проходив військову службу, захищаючи Батьківщину, приймав безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України та не мав можливості звертатися до суду,
- позивач є батьком-одинаком виховує самостійно маленьку донечку, а тому з незалежних від нього причин міг пропустити строк звернення до суду з даним позовом,
- просить рахувати початок перебігу процесуального строку з 25 липня 2025 року з моменту отримання на адвокатський запит відповіді від військової частини НОМЕР_1 з доданими картками про розміри грошового забезпечення позивача.
Щодо вказаних доводів, суд вказує наступне.
Під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому суд наголошує, що в матеріалах позову міститься копія наказу від 06.03.2024 №67 (по стройовій частині), в якому поряд з підставами звільнення позивача, датами його виключення зі списків особового складу також зазначено усі види забезпечення належного позивачу при звільненні.
Отже, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати при звільненні. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
За відсутності будь-яких переконливих та логічних з погляду стороннього спостерігача підкріплених доказами пояснень щодо пасивної поведінки позивача протягом досить тривалого часу, суд не має підстав вважати поведінку позивача у контексті наведених ним мотивів про поновлення процесуальних строків раціональною, послідовною та добросовісною, а стверджувані перешкоди в реалізації його прав - дійсними, реальними та доведеними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 200/2237/24.
При цьому з позову та доданих до неї документів судом встановлено, що із заявою щодо отримання документів з метою встановлення інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення позивач через представника звернувся лише 17.07.2025.
Наведене свідчить про відсутність у суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Отримання позивачем від відповідача документів на запит адвоката - представника позивача, також не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Щодо посилань представника позивача на відлік строку звернення після отримання достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, суд вказує, що розмір грошового забезпечення щомісяця відомий особі, яка його отримує, та отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Окремо суд зауважує стосовно посилань представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що після введення воєнного стану позивач проходив військову службу захищаючи Батьківщину, приймав безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України та не мав можливості звертатися до суду.
Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває станом на сьогодні.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 дійшов висновків, що посилання на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
До заяви представником позивача не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду саме з цим позовом до суду.
Щодо посилань представника позивача на те, що позивач є батьком - одинаком і виховує самостійно маленьку донечку, а тому з незалежних від нього причин міг пропустити строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу ні щодо наявності дитини, ні щодо її віку, як і не обгрунтовано яким саме чином самостійне виховання дитини вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, доводи викладені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду є безпідставними, тому суд не знайшов підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою.
За таких обставин позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску, а також зазначення місцезнаходження відповідача.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Прилипчук