Справа № 420/9340/25
25 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
31 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025 року, прийняте Одеською митницею.
У позовній заяві зазначено, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №1, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття.
Як вказує позивач, згідно з п. 1.5., 2.1., 2.2. Контракту №1 номенклатура товару та ціни визначаються у Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною Всі ціни визначаються у Інвойсах продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.. Загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Інвойсах протягом дії цього Контракту. Згідно з Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту №1, сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту № 1 в новій редакції: 3.1. Умови поставки: (базові умови) - FOB.
Позивач зазначає, що 20.05.2024 на виконання Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс №122 з переліком товарів на загальну суму 52531,34 доларів США.
У позові вказано, що 07.01.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000006/2, яке, на думку позивача, є протиправним.
З покликанням на фактичні обставини справи, позивач стверджує, що з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.
На переконання позивача, відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. За таких умов оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.
16 квітня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті.
01 травня 2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у відзиві зазначається, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500020000162U3 від 07.01.2025, відповідно до якої за умовами поставки FОВ на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ» - взуття жіноче.
Як зазначає відповідач, у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020000162U3 від 07.01.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025, а саме:
у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
не надано заявку до договору від 21.07.2023 №21072023-01 про надання транспортно-експедиційних послуг;
відсутні відомості щодо витрат на страхування товарів;
не надано документів для підтвердження числового значення витрат на транспортування;
подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 04.12.2024 №2937 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
п.3.2. контракту від 18.07.2022 №1, поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
У відзиві зазначено, що, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, проте 07.01.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 07.01.2025 № 0601-2 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб.
За твердженням відповідача, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, а у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 637521,30 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
На переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000012 від 07.01.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТІЛЛІ».
Враховуючи наведене у відзиві, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «СТІЛЛІ» до Одеської митниці у повному обсязі.
Суд ухвалою від 06.05.2025 залишив без задоволення заяву представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/9340/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими ним доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
18 липня 2022 між Компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття. Номенклатура Товару та ціни визначаються у додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною (п.1.1, 1.2, 1.5 розділу 1 Контракту №1).
Суд встановив, що до Контракту №1 сторони уклали додаткові угоди від19.07.2022, від 26.12.2022, від 02.01.2023, від 06.01.2023, від 06.02.2023, від 31.12.2023,від 31.12.2024.
Згідно з розділом 2 (п.2.1-2.3) Контракту №1, з урахуванням укладених додаткових угод, загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту. Всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Всі витрати, в тому числі митні, після укладення Контракту сплачуються сторонами на територіях своїх країн.
Приписами розділу 3 «Умови поставки» Контракту №1, в редакції додаткових угод, визначено, що умовами поставки є (базові умови) FOB. Строки визначаються у додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс набирає чинності з моменту підтвердження покупцем згоди на його оплату. Продавець зобов'язується протягом 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару у найкоротший строк, зазначивши: дату відвантаження, номер Контракту та додатку, засіб доставки, номер супроводжуючого документа, опис, кількість та вагу товару. Право власності на товар переходить покупцю після його передачі до визначеного перевізника.
Умови оплати сторонами були узгоджені у розділі 4 Контракту, відповідно до п.4.1 якого, з урахуванням укладеної 06.02.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, умови оплати визначаються в інвойсах.
Згідно з умовами п.5.1 розділу 5, п.6.1-6.3 розділу 6, п.7.1 розділу 7 Контракту, з урахуванням укладеної 02.01.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем відповідно до супровідних документів. Остаточне приймання товару здійснюється у країні покупця. Товари приймаються: за кількістю упаковок - на момент отримання товару від експедитора (перевізника); за вмістом в упаковці - не пізніше двох тижнів з дати отримання товару, а також на момент відкриття упаковки; за якістю - не пізніше місяця після відкриття упаковки. Якість товару повинна мати повну відповідність Сертифікату якості, виданого виробником, та відповідати чинним міжнародним стандартам для даного виду товару.
Строк дії Контракту до 31.12.2025 (п.10.4 розділу 10 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2024).
20 жовтня 2024 на виконання умов Контракту №1, продавцем було виставлено інвойс №122 з переліком товарів на загальну суму 52531,34 доларів США. Визначено умови поставки - FOB Нінгбо. Пакування: включено у ціну. Строк поставки - не пізніше 01.02.2025. Умови оплати: оплата протягом 180 днів від дати інвойса. Страхування не здійснюється.
Судом також встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 (далі - Договір транспортного експедирування).
Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 Договору транспортного експедирування, Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних і супутніх послуг, пов'язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу; веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.
Виконуючи обов'язки за цим Договором, Експедитор може надавати послуги з організації перевезень вантажів автомобільним, залізничним та іншими видами транспорту по території України, а також інших держав.
В рамках даного Договору Експедитор діє від свого імені і за дорученням Клієнта.
Згідно з пунктом 3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням (далі по тексту ТЕО) зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.
Відповідно до пункту 3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.
Пунктом 3.1.11 Договору транспортного експедирування передбачено, що Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за даним договором третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Клієнтом за належне виконання цього Договору.
Згідно з Коносаментом №BW24100202E від 22.10.2024, товар завантажено 22.10.2024 на судно MSC MIRJA 442W в м. Нінгбо (Китай), агентом визначено ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС». Місце доставки: Одеса, Україна.
Відповідно до рахунку на оплату ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» від 04.12.2024 №2937, який виставлений на адресу позивача на підставі договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21.07.2023, вартість транспортних витрат з перевезення вантажу по коносаменту BW24100202E від 22.10.2024 складає:
локальні портові витрати за межами державного кордону України - 42739,63 грн;
морське перевезення за межами державного кордону України - 185552,54 грн.
07 січня 2025 року декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 25UA500020000162U3.
Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
пакувальний лист (Packing list) Б/Н 20.10.2024;
рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №122 від 20.10.2024;
коносамент (House bill of lading) №BW24100202E від 22.10.2024;
Навантажувальний документ (Bordereau) №DOL00003038 від 02.01.2025;
сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №24C700001262/00011 від 31.12.2024;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2937 від 04.12.2024;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 19.07.2022; від 26.12.2022, від 02.01.2023, від 06.01.2023, від 06.02.2023, від 31.12.2024;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022;
договір про надання послуг митного брокера № БР-518 від 21.07.2023;
договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025.
В обставинах прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.
З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:
п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
згідно пункту 4.3 договору від 21.07.2023 №21072023-01, вартість транспортно-експедиторських послуг за узгоджується Сторонами шляхом підписання Заявки до даного договору. Зазначений документ не надано;
відсутні відомості щодо витрати на страхування товарів;
відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 04.12.2024 № 2937 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
п.3.2. контракту від 18.07.2022 №1, поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і становить:
товар 1 - 7.867 дол. США/пара (МД від 16.02.2024 № UA100440/2024/312359) ніж заявлено декларантом 4.3335 дол. США/пара;
товар 2 - 7.866 дол. США/пара (МД від 14.08.2024 № UA205150/24/12285) ніж заявлено декларантом 4.3346 дол. США/пара.
Декларанту роз'яснено права, викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Декларанту роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025 відповідачем скориговано митну вартість товару, у зв'язку з чим позивачу визначено до сплати додатково мита у розмірі 199225,40 грн та ПДВ у розмірі 438295,90 грн, що підтверджується митною декларацією №24UA500020000174U6 від 07.01.2025, яка подана з урахуванням рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025.
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають невідповідності та у них відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням у відповідності до вимог п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, з огляду на положення ст. 58 МК України витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Суд зауважує, що згідно з п.5.1 розділу 5 Контракту, з урахуванням укладеної 02.01.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті.
Згідно з Інвойсом №122 від 20.10.2024, пакування включено в ціну.
Тобто, визначена у контракті ціна за товар включає у себе, у тому числі витрати, пов'язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов'язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв'язку із чим, суд вважає безпідставними зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 у справі № 160/8775/18.
Щодо підтвердження витрат на транспортування, то суд зазначає, що відповідно до частини 1, пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом надано відповідачу рахунок на оплату ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» від 04.12.2024 №2937, який виставлений на адресу позивача на підставі договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21.07.2023, вартість транспортних витрат з перевезення вантажу по коносаменту BW24100202E від 22.10.2024 складає:
локальні портові витрати за межами державного кордону України - 42739,63 грн;
морське перевезення за межами державного кордону України - 185552,54 грн.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наказ МФУ від 24.05.2012 №599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що наданий контролюючому органу рахунок на оплату ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» від 04.12.2024 №2937, який містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду №804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.
При цьому, суд акцентує увагу, що надання транспортно-експедиційних послуг також підтверджується коносаментом, в якому зазначено агентом позивача - ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС».
Суд відхиляє за безпідставністю твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, з огляду на встановлені судом обставини.
Суд відхиляє за безпідставністю твердження відповідача про те, що позивачем не надано відповідачу заявку до договору від 21.07.2023 №21072023-01, адже п.4.3 Договору від 21.07.2023 №21072023-01 містить положення, що оплата здійснюється на підставі рахунку за надані послуги незалежно від наявності підписаної обома сторонами заявки.
При цьому, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг стосується надання транспортно-експедиторських послуг відповідно до договору від 21.07.2023 №21072023-01, а не постачання товару за Контрактом №1 від 18.07.2022.
Щодо тверджень відповідача про відсутність замовлення, яке передбачене п.3.2. Контракту, суд зазначає таке.
Приписами розділу 3 «Умови поставки» Контракту №1, в редакції додаткових угод, визначено, що умовами поставки є (базові умови) FOB. Строки визначаються у додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс набирає чинності з моменту підтвердження покупцем згоди на його оплату. Продавець зобов'язується протягом 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару у найкоротший строк, зазначивши: дату відвантаження, номер Контракту та додатку, засіб доставки, номер супроводжуючого документа, опис, кількість та вагу товару. Право власності на товар переходить покупцю після його передачі до визначеного перевізника.
Суд зауважує, що відповідно до положень Контракту №1, замовлення взагалі не має містити інформацію про ціну та вартість товару, а за результатом опрацювання замовлення постачальником виставляється відповідний інвойс на поставку продукцію, в якому містяться, зокрема умови поставки та ціна/вартість товару.
У випадку постачання товарів за Контрактом №1 для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається.
З урахуванням аналізу положень Контракту №1, суд доходить висновку, що саме Інвойс №122 від 20.10.2024 закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою, в тому числі щодо ціни та загальної вартості товару, та є документом, що закріплює обов'язки для сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3. ст. 53 МКУ на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Отже, документ «Замовлення», або подібний до нього за сутністю, в вищезазначеному переліку відсутній, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення рішення про коригування, хоча ч. 5 ст. 53 МКУ прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ.
За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості товару.
Щодо зауважень відповідача до відсутності відомостей щодо витрат на страхування товару, суд зазначає, що згідно з інвойсом від 20.10.2024 №122, страхування товару не здійснюється.
Суд звертає увагу відповідача, що, відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, надання документів щодо страхування МК України передбачається лише у разі здійснення такого страхування.
Також, безпідставними є посилання відповідача на відсутність умов поставки товару, оскільки згідно з інвойсом від 18.07.2022 року № 118 поставка товару здійснюється на умовах FOB Нінгбо.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У цьому випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних деклараціях, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.
У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 7650,26 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування рішення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7650,26 грн.
Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України КАС України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000006/2 від 07.01.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» судовий збір у розмірі 7650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 26 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ», код ЄДРПОУ 44601800, місцезнаходження: площа Грецька, буд.1, оф.201-Б, м. Одеса, Одеська область, 65026.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078.
Суддя Дмитро БАБЕНКО