25 серпня 2025 рокусправа № 380/22539/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2021 по день фактичного розрахунку 31.10.2024;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2021 по день фактичного розрахунку 31.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що станом на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним розрахунку у повному обсязі. Вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №380/12404/23 відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем лише 31.10.2024. Таким чином, за твердженням позивача, після того, як відповідач у повному розмірі розрахувався із позивачем, в нього виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що правовідносини, які виникли між Військовою частиною НОМЕР_2 та позивачем регулюються не Кодексом законів про працю України, а спеціальним законодавством, тому порядок, встановлений КЗпП України щодо оплати праці та відповідальність за порушення цього порядку, до даних правовідносин не застосовується. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання, у якому повідомляє, що 30.04.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №380/22544/24 здійснено нарахування недоотриманого грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №380/12404/23 на суму 38445,50 грн. Просить суд врахувати відповідну доплату грошового забезпечення у сумі 38445,50 грн при розгляді цієї справи.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.07.2021 №288-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення прикордонного загону 01.08.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №380/12404/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по липень 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 01.08.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.10.2024 відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №380/12404/23 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення за 2020-2021 роки сумі 158710,87 грн, що підтверджується випискою по надходженням по кратці/ рахунку АТ КБ “Приватбанк».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №380/22544/24 визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 380/12404/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів. Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 380/12404/23.
30.04.2025 відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №380/22544/24 здійснено нарахування та виплату недоотриманого грошове забезпечення на суму 38445,50 грн.
Позивач вважає, що оскільки виплата грошового забезпечення відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 02.08.2021 по день фактичного розрахунку.
Наведене і зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Частина 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині першій статті 1-2 Закону №2011-XII зазначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані нормами спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України.
Так, приписами частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-ІХ, яким норми статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції.
Так, відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений строком 6 місяців.
Як встановив суд, стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов'язане з несвоєчасним нарахування та виплатою позивачу грошового забезпечення.
Суд також встановив, що позивач виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 01.08.2021. Недоотриману частину грошового забезпечення в сумі 158710,87 грн позивачу перераховано на картковий рахунок 31.10.2024. Недоотриману частину грошового забезпечення в сумі 38445,50 грн позивачу перераховано на картковий рахунок 30.04.2025.
При цьому, з системи «Діловодство спеціалізованого суду», а також відомостей ЄДРСР суд встановив, що відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/13921/24 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2021 року по 30 травня 2024 року. Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (не більш як за шість місяців) в сумі 152528,64 грн.
Отже, у зв'язку з несвоєчасним проведення розрахунку при звільненні, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №380/13921/24 на відповідача вже було покладено обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 152528,64 грн відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.
Таким чином, питання про притягнення відповідача до фінансової відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні з позивачем фактично вже було вирішено у справі №380/13921/24.
Суд враховує, що стаття 117 КЗпП України у новій та діючій редакції передбачає можливість лише одноразового стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні; право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає у разі фактичного розрахунку щодо всіх виплат, які нараховані, або щодо яких існує спір про їх розмір, а тому повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні окремо по кожній із виплат виключається.
Звернувшись до суду вперше з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач реалізував надане йому право притягнути відповідача до відповідальності на підставі ст. 117 КЗпП України і середній заробіток вже було стягнуто у судовому порядку.
Взявши також до уваги приписи статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії, суд дійшов висновку, що підстави для повторного притягнення відповідача до відповідальності за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні відсутні.
За вказаних обставин позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна