про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 серпня 2025 рокусправа № 380/16902/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Дрог» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування акта перевірки та його висновків,
18.08.2025 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Дрог» до Головного управління ДПС у Львівській області з вимогою визнати неправомірними акт перевірки №15252/13-01-07-10/41226144 від 04.04.2025 та його висновки щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 3529899,10 грн.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви в тому числі з'ясовує, чи: - належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; - немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Дрог» про скасування акта перевірки контролюючого органу та його висновків суд керується такими мотивами:
завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним в частині першій статті 4 КАС України:
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пунктом 19).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Суд також враховує усталені підходи касаційного суду, відповідно до яких обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, є те, що таке безпосередньо породжує певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер. До прикладу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.05.2020 №П/9901/697/18 вказала, що рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Це рішення є частиною кваліфікаційного провадження, а звільнення судді з посади є функцією (компетенцією) ВРП, яка має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС, та може відмовити в задоволенні подання про звільнення судді. Провадження у цій справі (про скасування рішення ВККС щодо оцінки здатності судді здійснювати правосуддя) було закрито з мотивів передчасного звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, тобто позов подано до прийняття ВРП рішення за наслідками розгляду рекомендації про звільнення судді на підставі оскарженого рішення ВККС.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав відносити спір до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до пункту 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Матеріали перевірки - це: - акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; - заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); - пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Пунктом 86.7 ст. 87 ПКУ визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтями 54-56 ПКУ визначено порядок визначення контролюючим органом платнику податків сум податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені. Цей порядрок передбачає можливість оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновків акта перевірки.
Як встановлено зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини виникли з приводу формування контролюючим органом (ГУ ДПС у Львівській області) неправомірних, як стверджує позивач, висновків щодо порушення суб'єктом господарювання термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 3529899,10 грн., що зафіксовані в акті перевірки №15252/13-01-07-10/41226144 від 04.04.2025. Як наслідок, контролюючий орган прийняв незаконне податкове повідомлення - рішення №19797/1301-07-10 від 05.05.2025. Отже, оскаржені висновки контролюючого органу (відповідача) сформовані в процесі перевірки суб'єкта господарювання (позивача) за наслідками фіксації порушення ним правил податкового та іншого законодавства, мають наслідком складення акта перевірки №15252/13-01-07-10/41226144 від 04.04.2025, тому оскаржений акт є доказом для прийняття податкове повідомлення - рішення.
ТОВ «Вест Дрог» в позовній заяві від 18.08.2025 оскаржує зміст (висновки) акта перевірки контролюючого органу, який спрямований на фіксацію податкового правопорушення та є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, оскільки фіксує обставини вчинення особою податкового правопорушення та не створює для особи правових наслідків. Усі висновки ревізорів контролюючого органу щодо порушення платником податку/суб'єктом господарювання податкового чи іншого законодавства, зафіксовані в акті перевірки, можуть бути оцінені на предмет їх правомірності: 1) на стадії розгляду комісією контролюючого органу обґрунтованості заперечень платника податку на акт перевірки (якщо такі подавалися) в порядку, визначеному ст. 87 ПКУ; 2) вищестоячим органом ДПС в процесі розгляду скарги платника податку на податкове повідомлення, прийняте на підставі висновків акта перевірки (в процедурі оскарження ППР в адміністративному порядку); 3) судом - у справі про оскарження податкового повідомлення - рішення, прийнятого на підставі висновків акта перевірки.
Податкове законодавство встановлює порядок перевірки правомірності висновків акта перевірки, сформованих в процесі здійснення контролюючим органом заходів податкового контролю; цей порядок визначено ПКУ та не передбачає оскарження в судовому порядку акта перевірки чи його висновків, а передбачає оскарження податкового - повідомлення рішення чи іншого рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновків акта перевірки.
Фактично позовні вимоги ТОВ «Вест Дрог» (оскарження акта перевірки контролюючого органу та його висновків) фактично спрямовані на створення преюдиції та штучному створенні доказової бази для розгляду справи про оскарження податкового повідомлення - рішення, що не відповідає завданню адміністративного судочинства. Отже, між позивачем та відповідачами у цій справі відсутній спір у сфері публічно-правових відносин, який може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведене у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це поняття необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Вест Дрог» у позові від 18.08.2025, спрямовані на оскарження акта перевірки та його висновків, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Дрог» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування акта перевірки та висновків.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович