про залишення позовної заяви без руху
25 серпня 2025 рокусправа № 380/16833/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представниця Єрьоміна В.А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 06 липня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 06 липня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:
1) відповідно до пунктів 5,8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; - перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; - зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (стаття 161 КАС України).
ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що починаючи із 06.07.2022 по 12.05.2023 відповідач нараховував та виплачував йому грошове забезпечення, а також грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, яке було обчислене 1762 грн., а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вставленого на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до виплати грошового забезпечення в заниженому розмірі за спірний період. Позивач до позовної заяви долучив довідку про розмір грошового забезпечення за період із 06.07.2022 по 20.05.2023. Разом з тим, позивач не надав жодного доказу нарахування та виплати йому за спірний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Таким чином, позивач повинен додати до позову докази, що підтверджують такі обставини.
2) разом із позовною заявою представниця позивача подала клопотання про поновлення строку звернення до суду, де посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та інші, відповідно до яких Верховий Суд дійшов висновку, що дія частини 1 статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою законної сили. Таким чином, позивач вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли під час дії редакції частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Крім цього, у цьому ж клопотанні представниця позивача посилається на іншу позицію Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України до триваючого правопорушення, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 та зазначає, що строк звернення до суду у цій справі слід обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атетстата.
Суд при вирішенні питання про дотримання позивачем вимог КАС України при зверненні до суду з цим позовом та при прийнятті судового рішення з цього питання враховує таке:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неправильного обчислення грошового забезпечення за період із 06.07.2022 по 12.05.2023.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 висловив правову позицію щодо застосування статті 233 КЗпП України, при вирішенні спорів з приводу стягнення заробітної плати:
« 65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним. […]
71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року. […]
74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.»
При вирішенні цього спору суд враховує наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин.
Оскільки спірні правовідносини за період з 06.07.2022 по 12.05.2023 виникли після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» до статті 233 КЗпП України, то вказаних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022).
Суд погоджується з представницею позивача, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атестата (письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Однак представниця позивача на підтвердження таких аргументів не надала суду грошовий атестат, не вказала дату отримання чи ознайомлення із ним.
Суд зауважує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 №31-РС позивач 21.06.2023 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У відповіді ВЧ НОМЕР_1 на запит від 27.06.2025 року щодо надання інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 вказано, що позивач отримав від відповідача грошовий атестат при звільненні під підпис, де відображено всі належні позивачці до виплати суми при звільненні, тобто 21.06.2023.
Отже, якщо враховувати зазначене вище, то з 21.06.2023 почався перебір тримісячного строку звернення до суду із цим позовом та сплив 21.09.202,3 року, а до суду із цим позовом позивач звернувся лише 18.08.2025 року, тобто через два роки після граничного строку звернення до суду, а відтак - із пропуском визначеного у статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Оскільки представниця позивача не надала суду доказів вручення позивачу грошового атестата в інший строк, ніж зазначив відповідач у листі від 27.06.2025, відтак, зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, представниця позивача не зазначила.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб суду через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему, підсистема «Електронний суд», або зареєструвати в канцелярії суду, заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої долучити:
- докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки;
- клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження існування таких обставин.
Якщо позивач буде скеровувати заяву про усунення недоліків поштою на паперових носіях, то повинен зробити це в семиденний строк з дати отримання копії цієї ухвали (десятиденний строк суд встановив для скерування такої заяви засобами електронного зв'язку).
Якщо для виконання вимог КАС України та цієї ухвали буде потрібно більше часу, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про продовження цього строку.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович