про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
25 серпня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1624/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (місцезнаходження: вул. Князів Коріатовичів, 185, місто Вінниця, Вінницька область, ЄДРПОУ 07816153) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14.08.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1) та Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 31 травня 2016 року по 05 серпня 2016 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 31 травня 2016 року по 05 серпня 2016 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 07 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 07 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 07 серпня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 07 серпня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог до відповідача-1 зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (далі - Відповідач-1) та на теперішній час Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При цьому, за період з 31 травня 2016 року по 05 серпня 2016 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Представник Позивача звернувся із заявою до Відповідача-1 в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Листом № 8156/1 від 13.06.2025.
Відповідач-1 повідомив, що грудні 2015 року відбулось підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям випереджаючим шляхом. Відповідно до вимог Додатка 5 та абзаців восьмого-десятого пункту 5 Постанови № 1078 у разі підняття доходів випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, для проведення подальшої індексації грошового забезпечення обчислення індексу споживчих цін починалося з січня 2016 року, що відповідає вимогам абзацу 2 пункту 3 Постанови № 1013. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року. Оскільки обчислений розмір сум індексації до березня 2018 року не перевищив розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, то відповідно до вимог Додатка 5 та абзаців восьмого-десятого пункту 5 Постанови № 1078 не відновилося нарахування сум індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб до березня 2018 року включно.
Відповідач-1 повідомив, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 31.05.2016 згідно витягу з наказу команди військової частини НОМЕР_3 № 136 від 31.05.2016 по 05.08.2016 з згідно витягу з наказу команди військової частини пп НОМЕР_3 № 197 від 05.08.2016 і був виключений із списків частини та всіх видів забезпечення.
Відповідач-1 вказав, що індексація грошового забезпечення за період з 31 травня 2016 року по 05 серпня 2016 року включно ОСОБА_1 проведена відповідно до вимог норм Закону № 1282, оскільки суми індексації його грошового забезпечення обчислені згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Постановою № 1078, Постановою № 1013 з урахуванням рівня підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом в грудні 2015 року у порядку, визначеному Додатком 5, абзацами 8-10 пункту 5 Постанови № 1078.
Відповідач-1 надав довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення, з якого вбачається, що індексація за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась.
В обґрунтування позовних вимог до відповідача-2 зазначено, що проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону (далі - Відповідач-2) та на теперішній час Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При цьому, за період з 07.08.2016 по 28.02.2018 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Представник Позивача звернувся із заявою до Відповідача-2 в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року.
Листом № 549/11328 від 01.07.2025 Відповідач-2 повідомив, що індексація грошового забезпечення виплачується згідно «Порядку проведення індексації доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники здійснюють видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, за даними Департаменту фінансів Міністерства оборони України, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України до квітня 2018 року в Міністерстві оборони України не було. Тому індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась.
Вважає такі дії Відповідачів протиправними, та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право Позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, з наступних підстав.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зазначена позовна відповідає вимогам статей 160,161 КАС України, підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, тому суд вважає за необхідне відкрити провадження у цій справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 161 КАС Україниу разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши клопотання, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини дев'ятої статті 171 КАС Українипро прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС Українивизначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону УкраїниПро військовий обов'язок і військову службу).
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи положення статей12,262 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити.
Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Водночас частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятоюстатті 122 КАС України.
Законом № 2352-IX від 01.07.2022 (чинний з 19.07.2022) внесено зміни до статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду для вирішення спору щодо виплат, зокрема, частиною другої статті визначено тримісячний строк такого звернення, станом на дату подання позову.
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Предметом цього спору є бездіяльність відповідача у виплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі з 31.05.2016 до 28.02.2018.
В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, тому спір у справі, охоплюється застосованим у частині другійстатті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто з 19.07.2022.
Отже, з наведеного слідує, що даний позов подано із додержанням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.
Таким чином, на думку суду, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 80 КАС України).
Керуючись статтями 5, 9, 12, 77, 80, 160, 161, 168, 171, 174, 175, 256, 257, 260, 261, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом залишити без розгляду.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі.
Клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задовольнити.
Справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зобов'язати відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду за допомогою підсистеми (модулю) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з використанням власного електронного підпису, протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі такі докази:
- довідку про грошове забезпечення позивача за період з 31.05.2016 до 05.08.2016 із зазначенням окремо всіх складових грошового забезпечення;
- первинні документи, на підставі яких складено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (картки особового рахунку, архівні відомості тощо) за період з 31.05.2016 до 05.08.2016;
- інформацію про нарахування чи не нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 31.05.2016 до 05.08.2016;
- розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 31.05.2016 до 05.08.2016 (помісячний) вказавши місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону подати до суду за допомогою підсистеми (модулю) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з використанням власного електронного підпису, протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі такі докази:
- довідку про грошове забезпечення позивача за період з 07.08.2016 до 28.02.2018 із зазначенням окремо всіх складових грошового забезпечення;
- первинні документи, на підставі яких складено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (картки особового рахунку, архівні відомості тощо) за період з 07.08.2016 до 28.02.2018;
- інформацію про нарахування чи не нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 07.08.2016 до 28.02.2018;
- розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.08.2016 до 28.02.2018 (помісячний) вказавши місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Нагадати сторонам, що згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Попередити сторони, що відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Справа розглядатиметься суддею Смішливою Т.В. одноособово.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи разом з витягом про їхні процесуальні права та обов'язки, встановлені статтями 44, 47 КАС України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяТ.В. Смішлива