з питань забезпечення позову
25 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5635/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської міської ради Кіровоградської області (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2953;
- зобов'язати Світловодську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 31,3233 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Світловодської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:9045.
20.08.2022 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
22.08.2022 позивач подав суду уточнену позовну заяву, у якій серед іншого просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2950.
Заява обгрунтована тим, що рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2950 надано дозвіл Управлінню економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 31,3323 га з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район Світловодська територіальна громада, за межами с. Велика Скельова на дві окремі ділянки. Водночас предметом даного позову є, зокрема, зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду на 49 років. Відтак, подальша розробка проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 згідно рішення від 22.07.2025 №2950 на думку позивача унеможливить подальшу реалізацію його прав на отримання вільної земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби, оскільки в результатів поділу утворяться дві нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами з іншим цільовим призначенням, що у свою чергу, унеможливить також виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог за даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Вказаними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;
3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;
5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову це вжиття судом у виключних випадках, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, тимчасових заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
При цьому заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Оцінюючи наведені позивачем у заяві підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує наступне.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2953 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби» відмовлено громадянину України ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 31,3233 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045, в зв'язку з тим, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби надаються у користування громадянам, які мають у власності худобу, а за інформацією наданою Олександрійською райветлікарнею громадянин ОСОБА_1 не утримує худобу, що унеможливлює цільове використання земельної ділянки згідно з заявленим видом використання.
Водночас рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2950 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 зі зміною цільового призначення» надано дозвіл Управлінню економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 31.3323 га з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 за адресою: Кіровоградська область Олександрійський район Світловодська територіальна громада, за межами с. Велика Скельова на дві окремі ділянки, а саме: - земельна ділянка орієнтовною площею 20,0 га зі зміною цільового призначення із земель Запасу (код КВЦПЗ -16.00) змінюється на землі Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), та зі зміною складу угідь з «Пасовища» на «Рілля»: - земельна ділянка орієнтовною площею 11,3323 га зі зміною цільового призначення із земель Запасу (код КВЦПЗ -16.00) змінюється на землі Для сінокосіння (10.06), зі зміною категорії земель з «Землі сільськогосподарського призначення» на «Землі водного фонду».
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2953;
- зобов'язати Світловодську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 31,3233 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Світловодської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:9045.
22.08.2025 позивач подав суду уточнену позовну заяву, у якій заявив такі позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2953;
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2950;
- зобов'язати Світловодську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 31,3233 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Світловодської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:9045.
Заявник стверджує, що подальша розробка проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 згідно рішення від 22.07.2025 №2950 унеможливить реалізацію його прав на отримання вільної земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби, оскільки в результаті поділу утворяться дві нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами з іншим цільовим призначенням.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За положеннями частини 1 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно положень частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Згідно із частиною 12 статті 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюються: затвердження документації із землеустрою; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України визначена підстава для відмови у затвердженні документації із землеустрою, а саме - її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, вирішення питання щодо передачі в оренду земельної ділянки відноситься до виключних повноважень органів місцевого самоврядування і суд не може в них втручатися, а лише в подальшому може перевірити правомірність їх рішень, дій чи бездіяльності на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.
Водночас, як уже зазначав суд вище, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність або користування, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність або користування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Судувід від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) не знайшла підстав для відступу від висновку викладеного у постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.
В даному ж конкретному випадку, позивачу не надано навіть дозволу на розробку проекту землеустрою щодо конкретної земельної ділянки (в задоволенні клопотання відмовлено), а тому позивач, наразі, не має жодних законодавчих підстав стверджувати про наявність правомірних очікувань, щодо набуття земельної ділянки у користування.
Отже, на думку суду, заявник передчасно вважає своє право на конкретно визначену ділянку за кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 беззаперечним. А оскільки таке право, наразі, не є індивідуально визначеним, то й просити про вжиття заходів забезпечення позову, направлених на запобігання його можливого порушення заявник не може.
Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, які не є учасниками справи, адже забезпечення позову у розглядуваній справі у спосіб, про який просить позивач, у разі наявності права третіх осіб на відповідну земельну ділянку, може призвести до порушення прав інших осіб.
Таким чином, позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи наведене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення відповідної заяви.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 25 серпня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК