про відмову в забезпеченні позову
25 серпня 2025 року м. Київ 320/42301/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державна Установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державна Установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" та просить суд забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, а також іншим територіальним органам Пенсійного фонду України звертатися до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців для стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Комсомольським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області 24.10.2012) отриманої нею пенсії по інвалідності, III групи, у період з 16.07.2024 по 09.07.2025 у розмірі 76 104,00 грн - до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову зазначає, що з 16.07.2024 по 09.07.2025 ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності, III група. Проте на підставі рішення № ЦО-386 від 09.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві має підставу для звернення до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження для стягнення раніше отриманої ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, III група, за період з 16.07.2024 по 09.07.2025.
Вказує, що наведене вище порушення п. 40 Порядку з боку відповідача створює для позивача серйозні матеріальні наслідки, а саме: обов'язок повернути вже отриману нею пенсію по інвалідності, як набуту без належної правової підстави. При цьому, повернення одразу всієї суми отриманої раніше пенсії по інвалідності може виявитися надмірним тягарем для позивача.
Зазначає, що позивач оскаржує рішення № ЦО-386 від 09.07.2025 про скасування ОСОБА_1 інвалідності III групи, однак в цей час існує реальна можливість початку державним або приватним виконавцем примусового стягнення раніше отриманої позивачем пенсії по інвалідності, оскільки оскарження рішення не зупиняє примусового стягнення пенсії з позивача.
Позивач зазначає, що оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваного рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на цей час про це неможливо. Тому у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення і задоволення позовних вимог позивача про його скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового стягнення з ОСОБА_1 раніше отриманої нею пенсії по інвалідності.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Абзацом 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаній заяві підстави для забезпечення позову носять загальний характер.
Так, заява про забезпечення позову не містить жодних посилань на те, які саме конкретні права та інтереси заявника порушуються і яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову зумовить у подальшому утруднення відновлення його порушених прав.
Суд наголошує на тому, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав заявника у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Судом встановлено відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтверджують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав у випадку задоволення позову.
Отже, заявником не обґрунтовано необхідності й доцільності вжиття обраного заходу забезпечення позову.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити (вручити) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Головенко О.Д.