25 серпня 2025 року № 320/56076/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо відмови у формуванні подання до Головного управління Державної Казначейської служби у м. Київ відповідно до положень пункту 5 глави I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Київ сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу нею було вперше придбано житло. Позивач зазначила, що вона була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становило 29376,00 грн, хоча житло вона придбав вперше. При цьому, звернувшись до уповноваженого органу з заявою про повернення сплаченого збору, пенсійним органом було відмовлено у такому поверненні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У поданій до суду відповіді на відзив представником позивача зазначено, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Авісто», від імені, в інтересах та зарахунок якого діє товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал Сіті» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири від 20.09.2024 №532 (далі - Договір №532), відповідно до пункту 1 якого Продавець передає належну йому на праві власності, а Покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, що складається з 3 (трьох) житлових кімнат, за ціною та у порядку, що передбачені цим Договором.
Згідно з пунктом 3 Договору продаж вищезазначеної квартири за домовленістю Сторін проводиться в безготівковій формі за ціною 2 937 554,23 грн, що сплачена Покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця, до підписання цього Договору.
Відповідності до наявної в матеріалах справи квитанції від 20.09.2024 №34 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становить 29376,00 грн.
На підставі вказаних обставин, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 17.10.2024 (вх. від 22.10.2024 №56417/8), в якій просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 29376,00 грн.
Відповідно до листа від 01.11.2024 №2600-0603-8/211256 пенсійним органом відмовлено позивачу у поверненні коштів з посиланням на те, що надані документи не є повними та не свідчать про придбання позивачем житла вперше.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тому числі, зі змінами внесеними постановою від 23.09.2020 №866).
За змістом наведених норм громадянин не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, в разі придбавання житла вперше.
На підтвердження придбання житла вперше позивачем додано, серед іншого:
- копію договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2024 №532;
- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.10.2024 №398633417;
- копію квитанції від 20.09.2024 №34 на суму 29376,00 грн;
- копію довідки АТ «Ощадбанк» від 09.10.2024 №100.40/0614-50/116 про те, що ОСОБА_1 не значиться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для відмови в складенні подання для повернення позивачу 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири слугували добровільна сплата позивачем цього збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та ненадання доказів придбання квартири вперше.
Отже, для вирішення спору суду необхідно встановити чи придбав позивач квартиру за договором купівлі-продажу від 20.07.2023 №465 вперше.
Відповідно до пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, набрала чинності 26.09.2020), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (підпункт "б");
особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (підпункт "в");
особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт "г").
Надаючи тлумачення наведеним нормам та пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 справа №280/9714/20 висловив правову позицію, за якою з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. В зазначених положеннях деталізовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації. З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
За висновком Верховного Суду, фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 цього Порядку інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
У спорі, що розглядається, судом установлено сплату позивачем 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 29376,00 грн. за придбання квартири згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2024 №532.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію довідки АТ «Ощадбанк» від 09.10.2024 №100.40/0614-50/116 про те, що ОСОБА_1 не значиться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Наданими позивачем доказами підтверджується, придбання нею житла вперше, що є підставою для звільнення позивача від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі квартири за договором від 20.09.2024 №532.
З огляду на встановлені обставини справи, проаналізовані правове регулювання з урахування висновків Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача про наявність у матеріалах справи достатніх доказів для висновку про придбання нею квартири вперше за договором від 20.09.2024 №532 та наявність у нього права для звільнення від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга).
Отже, з урахуванням наведеної норми та положення пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", суд вважає, що саме на позивача покладається обов'язок подати документи на підтвердження придбання житла вперше.
Оскільки позивачем документально доведено придбання нею квартири вперше, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо відмови у формуванні подання до Головного управління Державної Казначейської служби у м. Київ відповідно до положень пункту 5 глави I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок).
Водночас, зважаючи на встановлення судом права позивача на звільнення від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири вперше за договором від 20.09.2024 №532, наявні підстави для задоволення позову шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (квитанція від 22.11.2024 №8947-9730-1202-9263). Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 5000,00 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 10.10.2024; рахунок-фактуру від 10.10.2024 до Договору про надання правової допомоги від 10.10.2024; акт наданих послуг від 20.11.2024 за Договором від 10.10.2024 №б/н.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності понесених витрат.
Однак, представник позивача не додав на підтвердження оплати наданих послуг детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд враховує, що позовна заява у цій категорії справ є типовою і не потребує складних правових досліджень. Аналогічного правового висновку щодо необхідності подання детального розрахунку орієнтованої вартості на професійну правничу допомогу дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 569/17904/17 від 01.10.2018 та постанові по справі № 826/856/18 від 22.12.2018.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу представником позивача не підтверджено, значно завищено, вони є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом затраченим на виконання робіт (послуг) та ціною позову.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 (К/9901/26989/18).
Крім цього, зазначена представником позивача вартість послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Водночас відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; ненаданням позивачем витрат детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд вважає вимоги про відшкодування 5000,00 грн витрат на правничу допомогу необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо відмови у формуванні подання до Головного управління Державної Казначейської служби у м. Київ відповідно до положень пункту 5 глави I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Київ (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 29 376 грн 00 коп (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість гривень нуль копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.