про відмову в забезпеченні позову
25 серпня 2025 року 320/41897/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1 Військово -лікарської комісії при
ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити
дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановлення ОСОБА_1 на військовий облік саме в ІНФОРМАЦІЯ_3 без належних правових підстав;
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають в проведенні медичного огляду без урахування наявних медичних документів, в умовах обмеження доступу до медичної допомоги та порушення порядку, передбаченого Положенням №402, затвердженим наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року та визнати протиправною процедуру проходження ВЛК;
- скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 року щодо визнання ОСОБА_1 , придатним до військової служби, як таку, що ухвалена з порушенням закону та ігноруванням фактичного стану здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити ОСОБА_1 на повторне проходження військово-лікарської комісії в іншому, незацікавленому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки - ІНФОРМАЦІЯ_4 , або у вищій за рівнем установі охорони здоров'я для об'єктивного встановлення стану здоров'я та ступеня придатності до військової служби.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії визначення постанови (довідки) ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 законної сили рішенням суду ступеня придатності ОСОБА_1 - до набрання у справі.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 та його посадових осіб утриматися від використання сформованих спірної постанови ВЛК від 15.07.2025 та відомостей, на її підставі (у т.ч. у Реєстрі «Резерв ») для вчинення будь-яких дій з призову/мобілізації примусовий привід, Позивача (вручення повісток/мобілізаційних розпоряджень, направлення до військової частини) - до набрання законної сили рішенням суду;
- покласти обов'язок на ІНФОРМАЦІЯ_6 упродовж 1 доби з моменту підрозділів/чергових отримання груп/відповідальних ухвали: довести її до відома всіх структурних осіб (зокрема тих, що ведуть облік військовозобов'язаних); повідомлень/резолюцій. повідомити суд про виконання з наданням копій внутрішніх повідомлень/резолюцій.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується тим, у разі реалізації спірної постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 може бути мобілізовано, і він змінить правовий статус із військовозобов'язаного на військовослужбовця. У такому статусі ччастина1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вже не застосовується, адже ця норма захищає від мобілізації осіб з інвалідністю І-ІІ груп саме на етапі призову/мобілізації, а не щодо осіб, які вже проходять службу. Відтак, навіть у разі подальшого скасування постанови ВЛК судом відновлення первісного становища стане істотно утрудненим або практично неможливим: знадобиться окреме вирішення питань звільнення зі служби, що виходить за межі предмета цього спору та нівелює ефективність судового захисту.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні " введено режим воєнного стану.
З огляду на вказане, дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву, та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені у заяві про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до не погодження з процедурою проходження медичного огляду та постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 року щодо визнання ОСОБА_1 , придатним до військової служби.
Суд зазначає, що правомірність та оцінка дій Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 при прийнятті рішення про придатність позивача до військової служби під час мобілізації підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такого рішення або дій (бездіяльності) та буде надана судом за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, тому суд не може здійснювати переоцінку доказів наперед.
Також слід зазначити, що в адміністративній справі з приводу оскарження актів індивідуальної дії, в даному випадку, постанови (висновку) військово-лікарської комісії,зупиняючи дію цієї постанови з підстав очевидності протиправності спірного рішення та очевидності порушення процедури проведення ВЛК, на чому наполягає позивача у заяві про забезпечення позову, що судом не може бути перевірено у межах розгляду заяви про забезпечення позову, судом фактично може бути ухвалено рішення у цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Водночас суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Так, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач не надав доказів, що територіальний центр комплектування вживає заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, оскільки доказів виклику позивача шляхом вручення повістки чи мобілізаційного розпорядження до матеріалів заяви не додано.
Відтак, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.