25 серпня 2025 рокуСправа №160/16810/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 червня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 02.09.1991 р. по 16.05.1994 р.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПО 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 02.09.1991 р. по 16.05.1994 р.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 12 вересня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши підтверджуючий пакет документів.
За результатами розгляду документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницький області №046850016401 від 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Додатково повідомлено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки запис здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дата прийняття та наказ на прийняття до Придніпровського клубу юних моряків дописано чорнилом іншого кольору, без внесення відповідних змін.
Листом начальника відділу трудового архіву управління архівної справи Дніпровської міської ради №4/5-1037 від 14.10.2024 року позивачеві повідомлено, що документи з кадрових питань Придніпровського клубу юних моряків та річковиків на зберіганні до управління архівної справи ДМР не надходили.
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, додавши отриману довідку начальника відділу трудового архіву управління архівної справи Дніпровської міської ради №4/5-1037 від 14.10.2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №59765-44642/Ч-01/8-0400/24 від 05 листопада 2024 року позивачеві повторно повідомлено, що до страхового стажу неможливо зарахувати період згідно записів трудової книжки з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки дату про прийняття на роботу та наказ про прийняття на роботу дописано. Допис зроблено з порушеннями пункту 2.5. Інструкції №162 та пункту 2.6 Інструкції №58.
Додатково повідомлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
16 січня 2025 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області долучивши показання двох свідків ОСОБА_2 від 11.01.2025 року та ОСОБА_3 від 07.01.2025 року, які підтвердили, що ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 року о 16.05.1994 року працював на посаді радіооператора учбового корабля "А.Козарський".
Отримавши усну відмову, ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу, періоду його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 з 02.09.1991 р. по 16.05.1994 року, у зв'язку з чим представник позивача звернулася через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/16810/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
16 червня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
17 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
03 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№35112/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 12 вересня 2024 року звернувся з заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим 5 Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу в період з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків.
Працівники, які не мають стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно вищевказаного рішення вік на момент звернення становить 55 років
Страховий стаж на момент звернення становить 28 років 1 місяць 0.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 02.09.1991 р. по 16.05.1994 р., оскільки запис здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата прийняття та наказ на прийняття до Придніпровського клубу юних моряків дописано чорнилом іншого кольору, без внесення відповідних змін.
Розглянувши документи позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та прийнято рішення № 046850016401 від 20.09.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та на адресу позивача надійшов лист «Про розгляд звернення» від 05.11.2024 року відповідно до якого до страхового стажу позивача неможливо зарахувати, згідно записів трудової книжки, період роботи з 02.09.1991 по 16.05.1994, оскільки дату про прийняття на роботу та наказ про прийняття на роботу дописано. Допис зроблено з порушеннями пункту 2.5. Інструкції № 162 та пункту 2.6. Інструкції № 58.
Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників 6 від 29.07.1993 № 58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 №162.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що згідно до записів №6 (наказ №41 від 02.09.1991 року) та №7 (наказ №21 від 16.05.1194 року) трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року працював на посаді радіооператора учбового корабля "А.Козарський".
ОСОБА_1 12 вересня 2024 року звернувся з заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим 5 Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу в період з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків.
Працівники, які не мають стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно вищевказаного рішення вік на момент звернення становить 55 років
Страховий стаж на момент звернення становить 28 років 1 місяць 0.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки запис здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата прийняття та наказ на прийняття до Придніпровського клубу юних моряків дописано чорнилом іншого кольору, без внесення відповідних змін.
Розглянувши документи позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято рішення № 046850016401 від 20.09.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом начальника відділу трудового архіву управління архівної справи Дніпровської міської ради №4/5-1037 від 14.10.2024 року позивачеві повідомлено, що документи з кадрових питань Придніпровського клубу юних моряків та річковиків на зберіганні до управління архівної справи ДМР не надходили.
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, додавши отриману довідку начальника відділу трудового архіву управління архівної справи Дніпровської міської ради №4/5-1037 від 14.10.2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №59765-44642/Ч-01/8-0400/24 від 05 листопада 2024 року позивачеві повторно повідомлено, що до страхового стажу неможливо зарахувати період згідно записів трудової книжки з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки дату про прийняття на роботу та наказ про прийняття на роботу дописано. Допис зроблено з порушеннями пункту 2.5. Інструкції №162 та пункту 2.6 Інструкції №58.
Додатково повідомлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
16 січня 2025 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області долучивши показання двох свідків ОСОБА_2 від 11.01.2025 року та ОСОБА_3 від 07.01.2025 року, які підтвердили, що ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 року о 16.05.1994 року працював на посаді радіооператора учбового корабля "А.Козарський".
Отримавши усну відмову, ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 з 02.09.1991 р. по 16.05.1994 року, у зв'язку з чим представник позивача звернулася через систему «Електронний суд» до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.
За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України від 04.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162.2.10.
Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".
Судом встановлено, що згідно до записів №6 (наказ №41 від 02.09.1991 року) та №7 (наказ №21 від 16.05.1194 року) трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року працював на посаді радіооператора учбового корабля "А.Козарський".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, обов'язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №59765-44642/Ч-01/8-0400/24 від 05 листопада 2024 року позивачеві повідомлено, що до страхового стажу неможливо зарахувати період згідно записів трудової книжки з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки дату про прийняття на роботу та наказ про прийняття на роботу дописано. Допис зроблено з порушеннями пункту 2.5. Інструкції №162 та пункту 2.6 Інструкції №58.
Додатково повідомлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
16 січня 2025 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області долучивши показання двох свідків ОСОБА_2 від 11.01.2025 року та ОСОБА_3 від 07.01.2025 року, які підтвердили, що ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 року о 16.05.1994 року працював на посаді радіооператора учбового корабля "А.Козарський".
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в зарахуванні стажу його роботи з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період його роботи з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №6273-7057-0985-6558 від 14 квітня 2025 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судових витрат в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи згідно записів № № 6 - 7 трудової книжки серії НОМЕР_2 з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період його роботи з 02.09.1991 року по 16.05.1994 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник