за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення
25 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3727/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління ДФС у Волинській області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року, позов у цій справі задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за роботу у надурочний час, у святкові, неробочі і вихідні дні та у нічний час під час чергування на акцизному складі Товариства з обмеженою відповідальністю “Біопаливно-енергетична компанія»; зобов'язано Головне управління ДФС у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час чергування на акцизному складі Товариства з обмеженою відповідальністю “Біопаливно-енергетична компанія» у період з 05 грудня 2018 року по 22 листопада 2019 року відповідно до графіка чергування працівників Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області, облікових документів щодо фактично відпрацьованого часу під час чергування: за роботу у надурочний час, у святкові, неробочі і вихідні дні - у подвійному розмірі годинної ставки зверх окладу, за роботу у нічний час - у розмірі 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 454,00 грн.
Ухвалою суду від 06 січня 2025 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Нестерука Р.В., подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі та зобов'язано відповідача (боржника) - Головне управління ДФС у Волинській області подати у строк тридцять днів з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення суду (а.с.167-168 том 2).
Ухвалою суду від 06 березня 2025 року у прийнятті звіту Головного управління ДФС у Волинській області про виконання судового рішення відмовлено та встановлено Головному управлінню ДФС у Волинській області новий строк - два місяці з дня отримання ухвали - для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №140/3727/21.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління ДФС у Волинській області про виконання судового рішення та встановлено Головному управління ДФС у Волинській області новий строк - два місяці з дня отримання цієї ухвали - для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №140/3727/21 (а.с.231-214 том 3).
13 серпня 2025 року від Головного управління ДФС у Волинській надійшов звіт про виконання рішення суду (а.с.222-223 том 3).
Згідно із частиною першою статті 382-1 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами частин першої, другої статті 382-2 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У звіті, який надійшов до суду 13 серпня 2025 року за підписом голови комісії з припинення Головного управління ДФС у Волинській області, повідомлено, що зважаючи на відсутність згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 “Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» (зі змінами) визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів Державної фіскальної служби, у законах про Державний бюджет на 2022-2025 роки відсутні видатки на утримання Державної фіскальної служби та реалізацію заходів з її реорганізації (ліквідації). Для виділення асигнувань на виконання судових рішень Головне управління ДФС у Волинській області зверталося до комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України (лист від 28 травня 2024 року №161). Питання не було вирішено: у серпні 2024 року був звільнений з посади заступника Голови Державної податкової служби України Тітарчук М., який був головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України. Після призначення новим головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України Шашенкова Я.О. Головне управління ДФС у Волинській області знову 23 травня 2025 року та повторно 11 серпня 2025 року звернулося щодо вирішення питання про виділення відповідних асигнувань на виконання судового рішення. Звернення про виділення відповідних асигнувань на виконання судового рішення у справі було раніше адресовано ще й Міністерству фінансів України (лист від 13 лютого 2025 року).
З урахуванням наведеного відповідач просив прийняти звіт, звільнити від сплати штрафу з огляду на здійснення всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення.
Перевіряючи виконання судового рішення у справі за поданим звітом, суд враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Волинській області перебуває у стані припинення (а.с.207 том 3).
Аналізуючи долучені до звіту про виконання судового рішення докази (лист від 08 серпня 2025 року №29 до голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України), у сукупності з доказами, які були подані до попередніх звітів (листи від 28 травня 2024 року №161, від 12 лютого 2025 року №206, від 23 травня 2025 року №07, адресовані голові комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України та Міністерству фінансів України), суд зазначає, що упродовж тривалого часу рішення суду залишається невиконаним в частині виплати позивачу присуджених коштів, які були нараховані у сумі 54788,47 грн. При цьому доказів надсилання до голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України листа Головного управління ДФС у Волинській області від 08 серпня 2025 року №29 суду не надано. Відсутні й докази про стан розгляду звернень Головного управління ДФС у Волинській області до Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України, що не дає суду можливості оцінити ступінь вини відповідача у не виконанні рішення суду у повному обсязі.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту.
Частинами третьою, четвертою статті 382-3 КАС України установлено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: “Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
З аналізу пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, слідує, що питання звільнення працівників і забезпечення своєчасного розрахунку з ними під час звільнення віднесено до повноважень голови комісії з припинення територіального органу.
Разом з тим суд враховує, що Закон України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» не передбачає видатки на утримання Державної фіскальної служби України, територіальним органом якого є відповідач; відповідні асигнування та затверджений фонд оплати праці Головного управління ДФС у Волинській області відсутні.
Оскільки невиплата нарахованих сум (54788,47 грн) має місце через відсутність коштів, необхідних для виконання рішення суду, то наразі відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 382-3 КАС України, на голову комісії з припинення Головного управління ДФС у Волинській області; накладання штрафу у цьому випадку не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та відповідно не відновить його право на отримання належних сум.
Водночас необхідно встановити новий строк для подання звіту стосовно вжиття відповідачем, якого представляє голова комісії з припинення Головного управління ДФС у Волинській області, дій на забезпечення виконання судового рішення у справі у повному обсязі з урахуванням того, що попередні дії не призвели до виплати нарахованих сум й були неефективними.
Керуючись статтями 248, 382-3 КАС України, суд
У прийнятті звіту Головного управління ДФС у Волинській області про виконання судового рішення відмовити.
Встановити Головному управління ДФС у Волинській області новий строк - два місяці з дня отримання цієї ухвали - для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №140/3727/21.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області у встановлений судом строк подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 24 вересня 2021 року у справі №140/3727/21, який повинен відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк