22 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6804/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Авто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Авто» (далі - ТзОВ «Поліс-Авто», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.02.2025 №0045440702 та №0045420702.
На підставі наказу №3981-п від 21.11.2024 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Поліс-Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9351687975 від 20.11.2024 від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ). Перевірка проводилась з 23.12.2024 по 27.12.2024.
За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334, за висновками якого перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 року на загальну суму 18 008 747 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 року на суму 17 248 914 грн, та до заниження рядка 18 декларації за жовтень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до Державного бюджету на суму 759 833 грн.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі -ППР):
- від 05.02.2025 №0045440702, згідно із якими встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 17 248 914,00 грн;
- від 05.02.2025 №0045420702, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 835 816,30 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 759 833,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 983,30 грн.
Із вище вказаними ППР ГУ ДПС у Волинській області від 05.02.2025 №0045440702 та №0045420702 позивач не згідний, вважає їх таким, що прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і без наявності на те правових підстав, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також зазначив, здійснювати подальший розгляд (формування та зберігання) справи №140/6804/25 у змішаній (паперовій та електронній) формі.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що копію наказу №3981-п від 21.11.2024, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв'язком на юридичну адресу ТзОВ «Поліс Авто») - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об'їзна, буд. 3. Даний конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За результатами перевірки складено акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334 та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об'їзна, буд. 3, однак останній було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Перевіркою встановлено, що від'ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване в жовтні 2024 року, виникло з вересня 2023 року.
При цьому, перевірка достовірності показника рядка 16.1 такої декларації має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).
Перший звітний неохоплений документальною перевіркою період у ТзОВ «Поліс Авто» задекларувало від'ємне значення був вересень 2023 року. Починаючи із цього періоду такий показник наявний безперервно по жовтень 2024 року включно.
У зв'язку з вищенаведеним, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, періодом, що підлягав перевірці був вересень 2023 року - жовтень 2024 року.
Основними чинниками виникнення від'ємного значення з ПДВ є: операції з придбання ТМЦ на території України, імпорт транспортних засобів тощо.
В охопленому перевіркою періоді платник податків не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ.
Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17(колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на суму 18 008 747 грн.
Перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за жовтень 2024 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з невиключного права (дозволу) на використання КП АРМ «Торгівля КТЗ», випробування ДТЗ, індивідуального затвердження завершеного КТЗ, приймання, перебування ТЗ в пункті прибуття тощо та від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 16.1 декларації) значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду.
ГУ ДПС у Волинській області ТзОВ «Поліс Авто» направлено засобами поштового зв'язку запит про надання документів до перевірки №4419/12/03- 20-07-02-12 від 21.11.2024.
ТзОВ «Поліс Авто» на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334, від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334).
ТзОВ «Поліс Авто» не забезпечено виконання вимог п.п. 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України в частині обов'язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Отже, в порушення п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Кодексу та враховуючи ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість з вересня 2023 року, перевіркою встановлено завищення показників у рядку 17 (колонка Б) Декларації від'ємного значення ТзОВ «Поліс Авто» в сумі 18 008 747 грн за жовтень 2024 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації на суму 17 248 914 грн.
Представник відповідача зауважив, що неналежна організація процесу отримання поштової кореспонденції з боку відповідальних осіб ТзОВ «Поліс Авто» є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є відповідальністю за неналежне виконання своїх обов'язків. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх обов'язків, у тому числі щодо отримання поштової кореспонденції та надання відповідей на запити контролюючого органу.
Просив відмови у задоволені позову у повному обсязі.
Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві з підстав зазначених в адміністративному позові. Разом з тим додав, що оскільки копія наказу ГУ ДПС у Волинській області №3981-п від 21.11.2024 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Поліс Авто» та повідомлення від 21.11.2024 №1184 повернулися до податкового органу із відміткою відділення поштового зв'язку від 2025 року про причини невручення, то днем вручення вказаних документів є саме дата проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, тобто відповідна дата 2025 року.
Отже, саме після дати проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (2025 року) ТзОВ «Поліс Авто» вважається належним чином обізнаним з наміром податкового органу провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку.
Представник позивача зауважив, що з наданих доказів неможливо достовірно встановити факт надсилання саме запиту про надання інформації від 21.11.2024. Будь-яких ідентифікуючих даних надані докази не містять. Також відповідачем не надано реєстрів поштових відправлень, які б дійсно підтверджували факт надсилання позивачу відповідних документів.
Оскільки перевірку було проведено у приміщенні податкового органу з 23.12.2024 по 27.12.2024, тому не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки, оскільки запити про надання інформації було надіслано ще до початку перевірки.
Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ТзОВ «Поліс Авто» є юридичною особою приватного права, яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2023 та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.14 - діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування: 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.: 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у..
ТзОВ «Поліс Авто» зареєстроване та фактично здійснює господарську діяльність за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Об'їзна, будинок 3.
ГУ ДПС у Волинській області на підставі повідомлення від 21.11.2024 року №1184 та наказу ГУ ДПС у Волинській області №3981-п від 21.11.2024, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п. 200.11 ст. 200 та з врахуванням п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Поліс Авто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9351687975 від 20.11.2024.
Копію наказу №3981-п від 21.11.2024, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв'язком на юридичну адресу ТзОВ «Поліс Авто» - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об'їзна, буд. 3.
Даний конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Перевірка проводилась з 23.12.2024 по 27.12.2024
Під час проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області ТзОВ «Поліс Авто» направлено засобами поштового зв'язку запит про надання документів до перевірки №4419/12/03-20-07-02-12 від 21.11.2024.
ТзОВ «Поліс Авто» на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334, від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334). Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
За результатами перевірки складено акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334 та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства, однак останній було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За висновками акта перевірки перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 року на загальну суму 18 008 747 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 року на суму 17 248 914 грн, та до заниження рядка 18 декларації за жовтень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до Державного бюджету на суму 759 833 грн.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- від 05.02.2025 №0045440702, згідно із якими встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 17 248 914,00 грн;
- від 05.02.2025 №0045420702, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 835 816,30 грн, а саме: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 759 833,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 983,30 грн.
Вважаючи вищезазначені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України).
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нормами пункту 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої-другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення №88).
За вимогами пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення №88).
Відповідно до пункту 2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Згідно із пунктом 2.13 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334, яким встановлено порушення платником податків пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 року на загальну суму 18 008 747 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 року на суму 17 248 914 грн, та до заниження рядка 18 декларації за жовтень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до Державного бюджету на суму 759 833 грн.
Суд зауважує, що фактичною підставою для проведення позивачу донарахувань згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями стало не надання на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5407/07-02/44966334, від 24.12.2024 №5419/07-02/44966334, від 25.12.2024 №5431/07-02/44966334, від 26.12.2024 №5442/07-02/44966334, від 27.12.2024 №5463/07-02/44966334).
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 25.08.2023 між ТзОВ «Поліс Авто» (покупець) та ТзОВ «Пайо Трейд» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №25/08/2023, за умовами якого продавець зобов'язується надати покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити легкові автомобілі, вантажні автомобілі, мікроавтобуси і автобуси, нові і вживані, причепи і напівпричепи нові і ті, що були використані, спеціальну будівельну техніку нову і таку, що була в користуванні, мотоцикли, квадроцикли та інші мотоцикли нові і вживані, катери, яхти та інші плавучі судна нові і вживані, кузови автомобілів для нових автомобілів і тих, що були у вжитку (далі товар). Асортимент, кількість і ціна товару вказується у специфікаціях та/або накладних, які формуються на кожній партії товару: і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 3 контракту ціна і загальна вартість кожної партії товару зазначаються в специфікаціях і накладних, які є невід'ємною частиною цього договору формуються на умовах відповідно до правил «Інкотермс», відредагованих в 2020 році. Загальна вартість контракту становить 1 000 000,00 євро. Протягом строку дії договору обсяг закупівлі може бути змінений, і в цьому випадку строки та обсяги поставок визначаються за взаємною згодою сторін та оформляються відповідною додатковою угодою (додатком до цього договору). Згідно із пунктом 4 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються на після оплатній основі упродовж 365 календарних днів з моменту доставки. Валютою оплати за контрактом є Євро. Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком та/ або післяплатою.
В подальшому, між позивачем та ТзОВ «Пайо Трейд» була укладена додаткова угода до контракту від 25.08.2023 №25/08/2023, згідно із якою сторони дійшли згоди про наступне: загальна вартість контракту становить 5 000 000 євро; розрахунки за поставлений товар здійснюється на після оплатній основі упродовж 4 (чотирьох) років з моменту доставки; валютами контракту вважаються долар США та євро; загальна вартість контракту визначається з розрахунку долара США в євро еквіваленті.
На виконання умов вищезазначеного контракту протягом вересня 2023 року - жовтня 2024 року позивачем придбавалися транспорті засоби, на підтвердження чого надано суду рахунки - фактури (інвойси) та вантажно - митні декларації за вказаний період.
Однак, суд встановив, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.
Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Суд зауважує, що в порушення пункту 78.4. статті 78, 79.1. статті 78 ПК України ТзОВ «Поліс Авто» не було повідомлене про проведення документарної планової невиїзної перевірки, про що безпосередньо свідчить інформація, що міститься у вступній частині акту перевірки.
Так, у вступній частині акту перевірки від 30.12.2024 №35746/07-02/44966334 зазначено наступне: «Копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв'язком на юридичну адресу ТзОВ «Поліс Авто») - 45603, Волинська обл., с. Струмівка, вул. Об'їзна, буд. 3. Станом на дату написання акту, корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ГУ ДПС у Волинській області не повертався. Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України даний наказ вважається врученим, а перевірка розпочатою».
Зазначена обставина у акті підтверджує факт про те, що контролюючий орган розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 23.12.2024 не пересвідчився у дотриманні обов'язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну позапланову перевірку у платника податків, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Тобто податковий орган провів перевірку за пунктом 200.11 статті 200 ПК України, отже в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.
Проте, зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов'язаних із достовірністю нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов'язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України.
Тобто, контролюючий орган зобов'язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №380/23017/23, від 23.10.2024 у справі № 380/11112/23.
Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно із пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Нормами пункту 42.5. статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними унормований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Згідно із пунктом 102 Правил після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20.
За змістом правового підходу, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №320/1375/19, суди в обов'язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/ відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.
Верховний Суд також сформував усталений підхід (зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18, від 11.06.2020 року у справі № 823/1606/17, від 12.08.2021 у справі № 640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.
Таким чином, суд зазначає, що істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.
Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв'язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.
Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Зокрема, у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові, також зазначила, що незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.
Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, у наведеній постанові також зазначено, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
У цьому аспекті варто зазначити, що, аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок, Верховний Суд в постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19 зазначив, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки.
Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №820/3426/16, від 24.01.2019 у справі №826/14361/16, від 09.02.2021 у справі №804/3329/15, відповідно до якої невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Суд зауважує, що у даному випадку на день проведення документальної позапланової перевірки у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок, а також докази на підтвердження того, що пошта не може вручити платнику податків документ (повідомлення про вручення із зазначенням причини та дати невручення).
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що ППР приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення.
Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.
Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі №826/12651/14, від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі №808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі №807/242/14.
При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі №825/1747/17.
Отже, протиправність документальних перевірок з процедурних підстав, зокрема, у випадку невиконання контролюючим органом приписів ПК України при їх призначенні та здійсненні, свідчить про відсутність в органу державної податкової служби компетенції на прийняття рішень за наслідками здійснення таких перевірок та є прямою та достатньою підставою для їх подальшого скасування, що також посвідчується численною усталеною практикою Верховного Суду.
Так, висновок щодо застосування норм права у подібних зазначених вище правовідносинах викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, від 20.03.2018 у справі №810/1438/17, від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21 та від 13.09.2023 у справі № 300/629/22, від 23.11.2023 у справі №160/7797/23.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
За усталеною позицією Верховного Суду (справи №640/9016/20, №400/1664/21) не виконання контролюючим органом вимог пунктом 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №640/10280/20.
Таким чином, той факт, що ТзОВ «Поліс Авто» не отримувало копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №3981-п від 21.11.2024 та письмове повідомленням №1184-п від 21.11.2024 до початку проведення такої перевірки, та здійснення ГУ ДПС у Волинській області перевірки до моменту отримання повідомлення про вручення / невручння листа, яким направлено копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №3981-п від 21.11.2024, письмове повідомленням №1184-п від 21.11.2024 та запит від 21.11.2024, свідчить про протиправність проведення податкової перевірки, а відтак прийняті за її результатами податкові повідомлення - рішення від 05.02.2025 №0045440702 та №0045420702 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в свою чергу відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, при вирішенні даного спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовна заява позивача підлягає задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 24 244,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.06.2025.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 24 244,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 159, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 лютого 2025 року №0045440702 та №0045420702.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Авто» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Авто» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Об'їзна, 3, код ЄДРПОУ 44966334).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя В.В. Дмитрук