Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7474/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/585/25
Категорія ч.2 ст.190 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 серпня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
- за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, приєднано частково невідбуту частину покарання, призначеного вироком Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року, визначивши ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з 10.09.2024 року.
Як встановив суд, у невстановлений день та час листопада місяця 2015 року у останнього, який здійснював на вул. Хлібній в м. Житомирі продаж бувших у використанні мобільних телефонів та іншої електронної техніки, виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння майном, під виглядом надання послуг з продажу мобільних телефонів, взяв зобов'язання перед ОСОБА_11 про продаж його мобільного телефону, яке заздалегідь не мав наміру виконувати.
Будучи впевненим у правдивості намірів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у достовірно не встановлений слідством день та час листопада місяця 2015 року, перебуваючи на розі вулиць Хлібної та Гоголівської в м. Житомирі, передав ОСОБА_10 мобільний телефон торгівельної марки «HTC SVN 326E», для виконання раніше обумовленого зобов'язання з продажу, яким останній в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_10 шляхом обману ОСОБА_11 повторно заволодів належним йому мобільним телефоном торгівельної марки «HTC SVN 326E», вартістю 1500 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1500 гривень.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений день та час липня 2015 року у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння планшетним комп'ютером, який перебував у користуванні ОСОБА_12 шляхом обману останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_12 , ОСОБА_10 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, під виглядом надання послуг з продажу та ремонту техніки, взяв зобов'язання перед ОСОБА_12 про ремонт її планшетного комп'ютера, яке завідомо не мав наміру виконувати.
Будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_10 , ОСОБА_12 у достовірно не встановлений слідством день та час липня 2015 року, перебуваючи на розі вулиць Хлібної та Гоголівської в м. Житомирі, передала ОСОБА_10 планшетний комп'ютер торгівельної марки «Prestigio» моделі «РМТ 3677 WIBBK», для виконання раніше обумовленого зобов'язання з ремонту, яким останній в подальшому розпорядився на власний розсуд.
У невстановлений слідством день та час березня 2016 року у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння мобільним телефоном торгівельної марки «HTC Van- Х», який перебуває в користуванні ОСОБА_12 шляхом обману останньої.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_12 , ОСОБА_10 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, під виглядом надання послуг з ремонту вказаного мобільного телефону, зобов'язання перед ОСОБА_12 про ремонт її мобільного телефону, яке завідомо не мав наміру виконувати.
Будучи впевненою в правдивості намірів ОСОБА_10 , ОСОБА_12 у достовірно не встановлений слідством день та час березня 2016 року, перебуваючи на розі вулиць Хлібної та Гоголівської в м. Житомирі, передала ОСОБА_10 мобільний телефон торгівельної марки «HTC Van- Х», для виконання раніше обумовленого зобов'язання з продажу, яким останній розпорядився на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_10 шляхом обману ОСОБА_12 повторно заволодів планшетним комп'ютером торгівельної марки «Prestigio» моделі «РМТ3677 WIBBK», вартістю 800 гривень та мобільним телефоном торгівельної марки «HTC Van- Х», вартістю 1500 гривень, які належали ОСОБА_13 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 2300 гривень.
Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману ОСОБА_14 , ОСОБА_10 діючи 8 умисно, керуючись корисливим мотивом, під виглядом надання послуг з продажу мобільних телефонів, взяв на себе зобов'язання перед останнім з продажу мобільного телефону.
Будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_10 , ОСОБА_14 01.04.2016 у не встановлений час, перебуваючи на розі вулиць Хлібної та Гоголівської в м. Житомирі, передав ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1500 гривень, B свою чергу ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 мобільний телефон марки «НТС», який завідомо для останнього знаходився у несправному стані.
Таким чином, ОСОБА_10 , не маючи на меті виконувати зобов'язання з приводу продажу мобільного телефону, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 1500 гривень 00 коп., чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, досудовим слідством встановлено, що 07.07.2016, у невстановлений час, у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння мобільним телефоном торгівельної марки «Apple Iphone 4», який перебував у володінні ОСОБА_15 шляхом обману останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману раніше не знайомої ОСОБА_15 , ОСОБА_10 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, під виглядом надання послуг з ремонту мобільних телефонів, взяв на себе зобов'язання, яке завідомо не мав наміру виконувати.
Будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_10 , ОСОБА_15 07.07.2016 у достовірно невстановлений час, перебуваючи на розі вулиць Хлібної та Гоголівської в м. Житомирі, передала ОСОБА_10 мобільний телефон торгівельної марки «Apple Iphone 4», для виконання раніше обумовлених зобов'язань з продажу, яким останній в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином ОСОБА_10 шляхом обману ОСОБА_15 повторно заволодів належним їй мобільним телефоном торгівельної марки «Apple Iphone 4» вартістю 1500 гривень, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор, просить вирок суду змінити в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, виключити з вироку вказівку про призначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст. 71 КК України.
Ухвалити рішення, яким вважати ОСОБА_10 засудженим за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом зарахування покарання, відбутого частково за вироком Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Зазначає, що при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що злочини, за якими ОСОБА_10 засуджено вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 20.03.2025, вчинені у 2015 та 2016 роках, тобто до постановлення попереднього вироку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_7 , який не мав заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюються в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч.2 ст. 190 КК України.
Що стосується призначеного остаточного покарання, то колегія суддів погоджується з доводами прокурора, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Суд призначаючи остаточне покарання ОСОБА_10 у відповідності з ст. 71 КК України частково приєднав до покарання за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 20.03.2025 року покарання за вироком Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року, визначивши ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Однак, суд першої інстанції визначаючи ОСОБА_10 остаточне покарання припустився помилки та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки помилково застосував при призначенні покарання ОСОБА_10 вимоги ст.71 КК України.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_10 оскаржуваним вироком, було вчинено ним у 2015 році та 2016 році до ухвалення вироку Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 положень ч.4 ст. 70 КК України та призначення йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень з врахуванням вироку Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання про застосування ч.1 ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень з врахуванням вироку Житомирського апеляційного суду від 31.08.2023 року призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: