Справа № 761/24405/18
Провадження № 6/761/642/2025
15 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Савчук Ю.Н.
за участю секретаря судового засідання Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даною заявою, відповідно до вимог якої просив суд визнати судовий наказ від 23.07.2018 у справі № 761/24405/18, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також 176,20 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Подану заяву обґрунтовує тим, що судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року у справі № 761/24405/18 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також 176,20 грн. судового збору .
На даний час судовий наказ перебуває на примусовому виконанні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2 , на користь якої стягувалися аліменти.
Після смерті ОСОБА_2 їх неповнолітній син ОСОБА_3 , на утримання якого стягувалися аліменти, переїхав до заявника.
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_3 займається вихованням та матеріальним забезпеченням сина.
За таких обставин вважає, що підстав для стягнення аліментів на даний час не існує.
У зв'язку з цим 14.08.2024 заявник звернувся до відділу ДВС із заявою про припинення стягнення аліментів.
Листом від 16.08.2024 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у задоволенні заяви відмовив з посиланням на те, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» смерть фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, не є безумовною підставою для завершення виконавчого провадження.
З врахуванням наведеного, просив суд визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі смертю стягувача та, відповідно, відсутністю у нього обов'язку як у боржника.
В судове засідання представник заявника не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом та вбачається матеріалів справи, 21.08.1993 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується Витягом із застосунку «Дія», у якому міститься посилання на Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.08.1993.
Від вказаного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 02.03.2016.
Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року у справі № 761/24405/18 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також 176,20 грн. судового збору .
04.04.2025 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання судового наказу від 23.07.2018 у справі № 761/24405/18, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також 176,20 грн. судового збору .
10.08.2024 мала місце смерть ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 13.08.2024 серії НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
14.08.2024 заявник звернувся до відділу ДВС із заявою про припинення стягнення аліментів.
Листом № 42957/27.10-24 від 16.08.2024 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у задоволенні заяви відмовив з посиланням на те, що відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» смерть фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, не є безумовною підставою для завершення виконавчого провадження. Виконавче провадження за таких обставин може бути завершене у зв'язку із відсутністю правонаступників.
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який додано Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до відповіді № 89178/27.10-25 від 20.08.2025 на запит заявника, у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з серпня 2024 по липень 20205 у розмірі 64 041,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася після смерті стягувача ОСОБА_2 , що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 10.04.2025, складеного комісією Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою : АДРЕСА_1 проживають і мають місце реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 підтверджується і відповіддю № 1671991 від 16.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно з довідкою № 12/35-400 від 07.04.2025, виданою Управлінням соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної державної адміністрації ОСОБА_1 , дитині померлого годувальника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено державну соціальну допомогу з 11.08.2024 по 30.11.2029.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У ст. 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
За змістом ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Частиною 2 ст. 608 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Аліменти мають цільовий характер і пов'язуються з певними обставинами особистого характеру як суб'єктивних цивільних прав, так і суб'єктивних цивільних обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
Припинення стягнення аліментів є можливим у випадку смерті платника аліментів або дитини.
Оскільки, стягувач померла, а матеріальне забезпечення дитини здійснює батько як її законний представник, тому вказана обставина має істотне значення для припинення стягнення аліментів з позивача на її утримання.
Однак ОСОБА_1 обрано спосіб захисту свого порушеного права у спосіб, визначений ст.432 ЦПК України шляхом подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Норма ч. 2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Таким чином, порядок розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачений спеціальним розділом ЦПК України, зокрема Розділ VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 16.01.2018 року в справі №755/15479/14-ц, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Ст.1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу приписів ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті стягувача ОСОБА_2 .
Оскільки із поданого органом ДВС розрахунку вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з серпня 2024 по липень 2025, тобто після смерті спадкодавця, вказані суми аліментів не можуть вважатися такими, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, а відтак до складу спадщини такі суми згідно з ст.1227 ЦК України не входять.
Проте аліменти є періодичними платежами, а відтак їх присуджено до стягнення судовим наказом до моменту досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 , на утримання якого стягувалися аліменти, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За змістом. Ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.31 ЦК України «Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років» фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. ; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Відповідно до ст.32 ЦК України «Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років» крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
Оскільки ОСОБА_3 14 років виповниться лише 29.11.2025, він, відповідно до ст.ст.31,32 ЦК України не має статусу неповнолітньої дитини, а є малолітньою дитиною.
Відповідно до ст.242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
З врахуванням наведеного присуджені аліменти на утримання ОСОБА_3 , після смерті його матері ОСОБА_2 , при незавершеному виконавчому провадженні повинні були б стягуватися із ОСОБА_1 на користь самого ж ОСОБА_1 яка законного представника дитини, яка до досягнення віку 14 років не вправі самостійно розпоряджатися своїми доходами.
За змістом ст.606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Отже, суд приходить до висновку, що зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати аліментів припинилися.
Таким чином, оскільки із матеріалів заяви вбачається, що стягувач померла, повне матеріальне забезпечення дитини ОСОБА_3 здійснює боржник ОСОБА_1 як батько дитини, та, відповідно, її законний представник, дитина до досягнення нею віку 14 років самостійно своїми доходами розпоряджатися не вправі, до складу спадщини суми присуджених аліментів не увійшли, суд приходить до висновку про те, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його припиненням з інших причин- у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора у одній особі, та, відповідно, наявність передбачених законом підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, а тому вимоги заявника підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31,32, 242, 606,608, 1218, 1261, 1227 ЦК України, ст.179 СК України, ст.ст. 259, 260, 432 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати судовий наказ від 23.07.2018 у справі № 761/24405/18, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також 176,20 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: