Справа № 758/12355/25
19 серпня 2025 року Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Войтенко Т.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД», в інтересах якого діє Наумов Олексій Валентинович, до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про витребування майна із чужого незаконного володіння,-
У серпні 2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД», в особі представника Наумова О.В., звернулось до Подільського районного суду м. Києва із позовом до КП «Київреклама», в якому просив суд:
- витребувати з незаконного володіння комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» належне ТОВ «Тремп- ЛТД» майно.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву було передано для розгляду судді Войтенко Т.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним позовом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Як вбачається з позовної заяви спір виник між двома юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ від 01 березня 2013р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам надані наступні роз'яснення, що «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснене наступне. З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.
Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між суб'єктами господарювання (двома юридичними особами), а нормами ЦПК України не передбачений порядок вирішення заявлених спірних відносин між зазначеними суб'єктами, приходжу до висновку, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору вказана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД», в інтересах якого діє Наумов Олексій Валентинович, до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовною заявою в порядку господарського судочинства.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяТ. В. Войтенко