печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37368/25-к
пр. 1-кс-31814/25
20 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/25647/25-к від 06.06.2025 року,-
08.08.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/25647/25-к від 06.06.2025 року.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року у справі № 757/25647/25-к, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС.
Так, адвокат вказує, що що накладений арешт є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки сторона обвинувачення не довела наявність підстав, передбачених ст.ст. 170-173 КПК України, а слідчий суддя не надав належної оцінки доводам прокурора, які ґрунтуються виключно на припущеннях.
ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка веде реальну господарську діяльність в рамках чинного законодавства України, своєчасно та в повному обсязі сплачує податки та збори до бюджету, забезпечує робочі місця.
Адвокат вказує, що на сьогоднішній день жодній посадовій особі ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», не було вручено повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження № 42023000000001245 або будь-якого іншого.
Також зазначено що майно заявника не підпадає під визначення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки не можуть бути знаряддями злочину, зберегти сліди або відомості, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відтак, адвокат вважає, що сторона обвинувачення не надала жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би вказував на протиправний характер діяльності ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» або обґрунтовував необхідність арешту його майна, а тому просить його скасувати.
Адвокат в судове засідання направив заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги підтримав.
Слідчий/прокурор в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлені належним чином.
Разом з цим, слідчий подав заперечення в яких просив відмовити в задоволенні клопотання та зазначив, що грошові кошти визнанні речовим доказом, оскільки предметом злочину і є грошові кошти, які перераховувались на рахунки даного підприємства.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001245 від 27.07.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ст. 227 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 по справі №757/25647/25-к було накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44359373) у наступних банківських установах, а саме:
- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код банку (МФО) 334851, код за ЄДРПОУ 14282829: НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_1 ;
- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код банку (МФО) 305299, код за ЄДРПОУ 14360570: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ;
- ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ», код банку (МФО) 328209, код ЄДРПОУ 20953647: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК», код банку (МФО) 300528, ЄДРПОУ 21685166: НОМЕР_12 ;
- ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО) 307123, ЄДРПОУ 26237202: НОМЕР_13 ;
- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК АЛЬЯНС», код банку (МФО) 300119, ЄДРПОУ 14360506: НОМЕР_14 ;
- ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КБ «АКОРДБАНК», код банку (МФО) 380634, ЄДРПОУ 35960913: НОМЕР_15;
- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», код банку (МФО) 307770, ЄДРПОУ 14360080: НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 від 02.06.2025 грошові кошти на рахунках ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44359373) вказаних в клопотанні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000001245.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно.
Також, правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя при накладенні арешту має переконатися, а сторона обвинувачення має довести, що майно арешт на яке накладається, є предметом вчинення кримінального правопорушення, набуте під час його вчинення має відношення до нього.
Разом з цим, до суду звернувся представник власника майна, який вказує, що даний арешт порушує права заявника.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Таким чином право власності є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд констатує порушення державою cm. 1, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяжень, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканість права власності.
Окрім того, Європейський суд прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Патрідіс проти Греції" (ВП), заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня1994 року, Series A N 296- А, П. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 4962, від 10 травня2007 року). Будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого1986 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, які на думку заявника, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною звернення не доведено необхідності у скасуванні арешту, оскільки є необхідність у збереженні арештованого майна, з метою досягнення цілей кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/25647/25-к від 06.06.2025 року, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1